Селье (Selye) Ганс (р. 26.1.1907, Відень), канадський патолог. Здобув освіту на медичному факультеті Німецького університету в Празі, в Паризькому і Римському університетах. З 1931 працював в університеті Джонса Хопкинса (США), потім в університеті Мак-Гилла (Канада); з 1945 директор інституту експериментальної медицини і хірургії університету Монреаля. Працюючи з різними недостатньо очищеними або токсичними гормональними препаратами, С. виявив (1936), що вони, як і інші сильні подразники (переохолодження, інфекція, травма, кровотеча і т. п.), викликають у щурів однотипні зміни надниркових, тіміколімфатічеськой системи і шлунково-кишкового тракту. На основі цих спостережень висунув теорію неспецифічного реагування, сформульовану у вигляді концепції стресу (англ. stress — напруга; по С. — стан, що виникає під впливом будь-яких сильних дій і супроводиться «загальною мобілізацією» захисних систем організму). Розвиваючи цю концепцію, ввів поняття про загальний адаптаційному синдромі ; про адаптатівних гормони (гормони передньої долі гіпофіза і кори надниркових); про хвороби адаптації (кількісні або якісні відхилення в перебігу адаптаційного синдрому); о адаптаційній енергії (як мірі витривалості організмів); про «місцевий стрес» — виборчу поразку шкідливими агентами органів із зміненою реактивністю (т.з. органів-мішеней). Розробив експериментальну модель некрозу міокарду, обумовленого порушеннями балансу в організмі електролітів і стероїдних гормонів, і запропонував метод профілактики цього патологічного стану хімічними засобами. Праці присвячені переважно медико-біологічним проблемам, але піднімають також питання філософії, соціології, психології наукової творчості. У ряді випадків С. неправомірний переносить деякі свої спеціальні концепції на людське суспільство. С. — почесний доктор багатьох університетів світу, член міжнародних і національних наукових медичних суспільств. Університет в Брно (ЧССР) заснував медаль імені С., присуджувану за вклад в загальну патологію і ендокринологію.
Соч.: A syndrome produced by diverse nocuous agents, «Nature», 1936, v. 138, s. 32; The stress of life, N. — Y., [1956]; Experimental cardiovascular diseases, v. 1—2, Ст, 1970; Hormones andresistanse, v. 1—2, Ст, 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Нариси про адаптаційний синдром, М., 1960; Профілактика некрозів серця хімічними засобами, М., 1961; Сорок років науково-дослідної роботи в медицині, «Патологічна фізіологія і експериментальна терапія», 1969 № 3; Деякі аспекти вчення про стрес, «Природа», 1970 № 1; На рівні цілого організму, М., 1972.
