Світова угода, в цивільному процесі погоджена сторонами процесуальна дія, що полягає в представленні суду на затвердження договору про умови вирішення суперечки про право. За радянським законодавством М. с. відрізняється від світової операції, яка полягає сторонами, що сперечаються, поза судом і йому на твердження не представляється. М. с. можуть полягати по спорах, витікаючих з цивільних, трудових, колгоспних і інших правовідносин сторонами, що сперечаються, і третіми особами, що беруть участь в справі, з самостійними позовними вимогами. Затверджуючи М. с., суд виносить визначення про припинення виробництва у даній справі. В разі відмови судна затвердити М. с. розгляд справи продовжується. Особи, що беруть участь в справі, мають право оскаржити, а прокурор — опротестовувати визначення по питаннях висновку М. с. Правові наслідки суду, що вступив в законну силу визначення, про затвердження М. с. полягають в тому, що вторинний розгляд суперечки між тими ж сторонами, про той же предмет і по тих же підставах виключається. При ухиленні однієї сторони від добровільного виконання обов'язків по М. с. допускається примусового виконання в загальному порядку. Висновок М. с. практикується також в арбітражі, товариських і третейських судах.
