Саїтта (Saitta) Армандо (р. 15.3.1919, Сант-Анджело-ді-Броло, острів Сіцілія), італійський історик. З 1951 доцент, з 1954 професор нової історії університету в Пізе, з 1967 в Римі, директор Італійського інституту нової і новітньої історії. У 1953—56 редагував журнал «Мовіменто операйо» («Movimento operaio»); у 1962 заснував журнал «Критика сторіка» («Critica Storica»). Наукові дослідження С. присвячені в основному історії Італії в час Великій французькій революції і при Наполеоні, італійському якобінству, таємним суспільствам епохи Рісорджіменто і утопічному соціалізму (особливо бабувізму). Найбільш відома 2-млосна робота С., присвячена Ф. Буонарроті, заснована на вперше використаних С. архівних матеріалах. Під керівництвом С. видається серія документів по історії дипломатичних стосунків між Францією і італійськими державами в 1815—60.
