Сафонов Василь Ілліч [25.1(6.2) .1852, станиця Іцюрськая Терськой обл., — 27.2.1918, Кисловодськ], російський піаніст, педагог, диригент, музично-суспільний діяч. Закінчив Петербурзьку консерваторію (1880), викладав в ній (1880—85). У 1885—1905 професор (з 1889 також директор) Московської консерваторії. У 1889—1905 головний диригент симфонічних концертів Московського відділення Російського музичного суспільства . У 1906—09 диригент філармонічного оркестру і директор Національної консерваторії в Нью-Йорку. Повернувшись до Росії, концертував головним чином як піаніст-ансамбліст (з Л.С. Ауером, До. Ю. Давидовим, А. В. Вержбіловічем і ін.). З.-дирижер був пропагандистом російської симфонічної музики (перший виконавець ряду творів П. І. Чайковського, А. К. Глазунова і ін.), ввів в музичну практику диригування без палички. Творець однієї з ведучих дореволюційних росіян піаністічеських шкіл; серед його учнів — А. Н. Ськрябін, Н. До. Метнер, Е. А. Бекман-щербина. С. — автор керівництва по фортепіанній грі «Нова формула» (1916).
