Сауков Олександр Олександрович [2(15) .8.1902, село Чурілово, нині Некоузського району Ярославської області, — 23.10. 1964, Москва], радянський геохімік, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1953). Учень А. Е. Ферсмана . Член КПРС з 1945. Після закінчення Ленінградського політехнічного інституту (1929) безперервно працював в системі АН(Академія наук) СРСР, з 1949 завідувач відділом геохімії в Інституті геологічних наук і потім в Інституті геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії і геохімії АН(Академія наук) СРСР. З 1937 викладав в Московському університеті (з 1952 — професор). Основні праці по геохімії ртуті і рідких елементів, геохімічним методам пошуків родовищ корисних копалини і теоретичним проблемам геохімії. Розвивав історичний напрям в геохімії (еволюція чинників міграції елементів в історії розвитку Землі). Вивчав родовища ртуті в Дагестані, Середній Азії, в Гірському Алтаї, в Східній Забайкаллі. Брав участь у відкритті апатітов Кольського півострова і оптичного кварцу на Памірі. У честь С. названий мінерал — сауковіт (Hg, Cd) S.
Державна премія СРСР (1947, 1952) за монографію «Геохімія ртуті» (1946) і за навчальний посібник «Геохімія» (1950). Почесний член Королівського геологічного суспільства Корнуолла (Великобританія). Нагороджений 3 орденами Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Перельман А. І., Короткий нарис життя і наукової діяльності А. А. Саукова, в кн.: Нариси геохімії ендогенних і гіпергенних процесів, М., 1966; Феодот'ев До. М., А. А. Сауков — видатний геохімік, в кн.: Нариси геохімії окремих елементів, М., 1973.
