Санд (Sand) Жорж (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Аврора Дюпен, Dupin; по мужові — Дюдеван (Dudevant) (1.7.1804, Париж, — 8.6.1876, Ноан, департамент Ендр), французька письменниця. Вчилася в англійському католицькому монастирі в Парижі. У 1831, порвавши з мужом, спільно з письменником Жюлем Сандо опублікувала роман «Рози і Бланш». Формування З.-писательницы відбувалося в атмосфері суспільного підйому, викликаного Липневою революцією 1830. Її перший самостійний роман «Індіана», підписаний псевдонімом Жорж Санд, опублікований в 1832: так зване «жіноче питання» переростало у неї в проблему свободи людини. Романи «Валентина» (1832), «Лелія» (1833), «Жак» (1834), пронизані бунтарським індивідуалізмом, поставили С. в ряди демократичних романтиків.
З середини 30-х рр. С. захоплювалася ідеями сенсимоністов, християнським соціалізмом П. Леру, поглядами лівих республіканців. С. зіштовхує своїх героїв з ідеалами утопічних соціалістів. У романі «Мопра» (1837) прозвучало засудження романтичного бунтарства; у «Орасе» (1841—42) — развенчаніє індивідуалізму. Позитивних героїв С. знаходить в народі, серед трудівників: столяр Пьер Гюгенен («Мандруючий підмайстер», 1840), мірошник Луї («Мірошник з Анжібо», 1845), тесляр Жаплу («Гріх пана Антуана», 1845). Віра в творчі можливості простих людей, пафос національно-визвольної боротьби, мрія про мистецтво, службовцеві народові, пронизує кращий роман С. — «Консуело» (1842—43). С. співчутливо розповідає тут про гуситському революційному русі .
40-і рр. — час найвищого підйому літературної і суспільної діяльності С., вона брала участь у виданні соціально-утопічних, антиклерикальних льовореспубліканських журналів і газет. С. активно підтримувала робочих поетів, пропагувала їх творчість («Діалоги про поезію пролетарів», 1842). У романах 40-х рр. створена галерея різко негативних образів буржуа-накопичувачів (Бріколен — «Мірошник з Анжібо», Кардонне — «Гріх пана Антуана»). С. ідеалізувала в романах-ідиліях патріархальні сільські вдачі: «Чортова калюжа» (1846), «Франсуа-найда» (1847—48), «Маленька Фадетта» (1848—49).
С. брала участь в лютневій революції 1848, була близька до радикальних кругів лівих республіканців (А. Барбес і ін.), редагувала «Бюлетень де ла репюблік» («Bulletins de la republique»). Червень 1848 розбив її утопічні ілюзії. Вона відійшла від суспільної діяльності, писала романи у дусі ранніх романтичних творів: «Сніговик» (1858), «Жан де ля Рош» (1859) і ін., багатотомну «Історію мого життя» (1854—55).
З 40-х рр. 19 ст С. була популярна в Росії. Нею захоплювалися І. С. Тургенев, Н. А. Некрасов, Ф. М. Достоєвський, Ст Р. Белінський, Н. Р. Чернишевський, А. І. Герцен, бачили в ній союзника в боротьбі за звільнення людини.
Соч.: Œuvres, nouv. éd., t. 1—16, P., 1848—49; Œuvres choisies, P., 1937; Correspondance, t. 1—10, P. [1964—73]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—18, СП(Збори постанов) Би, 1896—99; Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—2, М., 1950; Собр. соч.(вигадування) т. 1—9, Л., 1971—74.
Літ.: Белінський Ст Р., Повні збори соч.(вигадування), т. 1—13, М., 1959 (див. покажчик); Каренін Ст, Жорж Санд, її життя і твори, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би — П., 1899—1916; Ськафтимов А., Чернишевський і Жорж Санд, в його кн.: Статті про російську літературу [Саратов, 1958]; Моруа А., Жорж Санд, 2 видавництва, М., 1968; Рєїзов Би., Жорж Санд і селянсько-плебейська революція в Чехії, в його кн.: З історії європейських літератур, [Л.], 1970; Larnac J., G. Sand révolutionnaire. P. [1948]; Blanc A., Notre amie G. Sand, P., 1950; «Europe», 1954 № 102—103 (спец. номер); Thomas G., G. Sand, P. [1959]; Salomon P., G. Sand, P. [1962]; Edwards S., G. Sand, N. Y., [1972].
