Саксаганський (справжнє прізвище — Тобільовіч) Панас (Опанас) Карповіч [15(27) .5.1859, с. Каменно-Костуватоє, нині Братського району Миколаївської області, — 17.9.1940, Київ], український радянський актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (1936). Брат І. До. Карпенко-Карого і Н. До. Садовського . В 1875 почав сценічну діяльність в любительському, в 1883 в професійному театрі. Працював в трупах М. П. Старіцкого, М. Л. Кропівніцкого, Н. До. Садовського. У 1890—1909 очолював трупу, в яку входили видатні актори українського театру (М. К. Заньковецкая і ін.). У 1910—15 у складі різних українських колективів гастролював по містах України і Росії. У 1915—16 в трупі під керівництвом І. А. Марьяненко. У 1918 створив в Києві Народний театр, на базі якого організований (у 1922) Український драматичний театр ім. М. Заньковецкой (нині в Львові). Працював також в Українському театрі ім. І. Франко, харківському Народному театрі (1927—31). С. — один з найбільших представників критичного реалізму в українському театральному мистецтві 2-ої половини 19 — почала 20 вв.(століття) Тонкий зовнішній малюнок ролі, ретельна розробка деталей, багата відтінками сценічна мова, народний гумор — характерні межі його виконавської манери. Серед кращих ролей: Возний («Наталка Полтавка» Котляревського), Карась («Запоріжець за Дунаєм» Гулак-артемівського), Бонавентура, Гнат Голий («Сто тисяч», «Мартин Боруля» Карпенко-Карого). З 1889 працював як режисер; ставив п'єси Карпенко-Карого, Старіцкого, Т. Р. Шевченка, Ф. Шиллера і ін.
Соч.: Театр i жіття, Xapkiв — Полтава, 1932; По шляху жіття, Xapkiв, 1935; Думання про театр, Киïв, 1955.
Літ.: Тобiльовіч Би., П. До. Саксаганський, Киïв, 1957.
