Саксаул (Haloxylon), рід рослин сімейства маревних. Чагарники або невеликі дерева висотою 1,5—12 м-коду, з вильчатим галуженням і членистими ламкими молодими втечами. Крона густа або ажурна, влітку зелена, восени — брудно-сіра або бура. Листя супротивне, у вигляді дрібних безбарвних притиснутих до стебла лусочок або горбків. Квітки обох статей, сидять по 1 на коротких гілочках в пазухах лусковидних приквітків. Оцвітина з 5 плівчастих листочків, створюючих в плоду широкі крила, що заходять один за одного. С. добре поновлюється порослю і розмножується насінням. Живе до 30—60 років. 10 видів, в напівпустелях і пустелях Азії (Середня Азія, Іран, Афганістан, Північно-західний Китай, Монголія), інколи утворюють ліси — так звані саксаульники. У СРСР 3 види: С. чорний, солончаковий, або безлистий (Н. aphyllum), і С. зайсанський (Н. ammodendron) з листям у вигляді горбків; зростають на засолених пісках і суглинках; С. білий, або піщаний (Н. persicum), має голчане листя і зустрічається на горбистих і грядкових пісках. Деревина С. тверда, ламка, важка, йде на паливо (по теплотворенню мало поступається бурому вугіллю). Із золи добувають поташ. Взимку зелені гілочки служать кормом для верблюдів і овець. Найбільш продуктивні ліси з С. чорного. С. використовується для закріплення пісків і озеленення міст.
Літ.: Дерева і чагарники СРСР, т. 2, М. — Л., 1951; Леонтьев Ст Л., Саксаулові ліси пустелі Кара-кум, М. — Л., 1954.
