Сабіни (лат. Sabini), древнєїталійськие племена (див. Італіки ) умбро-оськсько-сабелльськой гілки. Розселялися на території між рр. Тібр, Атернус і Аніо. Римські автори вважали С., як і самнітов, нащадками бога сонця (Sabus) і, виходячи з суворих звичаїв С., приписували їм то лакедемонськоє (спартанське), то персидське походження. Головними заняттями С. були землеробство і скотарство. Сучасні дослідники вважають, що С., що мешкали на горбах Риму Квірінал, Вімінал і Еськвілін, зіграли важливу роль в утворенні римської народності. У переказах про так званий царський період в Римі (за традицією 754/753—510/509 до н.е.(наша ера)) С. належить значне місце. У 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) частина С., що не увійшла до складу Римської держави, вела боротьбу проти Риму і була підкорена в 290 до н. е . В 268 до н.е.(наша ера) С. отримали права римського громадянства. С. рано втратили свою мову і романізувалися.
