Сабір (псевдонім; справжнє ім'я Мірза Алекпер Таїрзаде) [19(31) .5.1862, р. Шемаха, — 12(25) .7.1911, там же], азербайджанський поет. Вчився в медресе, потім в новометодной школі (див. Джадідізм ) поета Сєїда Азіма Ширвані . В ранні роки писав ліричні газелі . Революція 1905—07 породила цивільні мотиви в поезії С. Виступал в сатиричному журналі «Молла Насреддін» під псевдонімом хоп-хоп (Одуд), який потім часто міняв, щоб приховати своє авторство від реакціонерів, що переслідували його. У сатиричних образах правовірного фанатика, патріархального батька сімейства, що відірвалося від народу інтелігента або лицемірного молли він батожив все, що перешкоджало прогресу, закликав до освіти і свободи. У соціальних сатирах С. вперше в азербайджанській літературі ставилося питання про класове пригноблення; люди праці чули в них заклик до боротьби за свої права. У політичних сатирах знайшли віддзеркалення розгін Державної думи в Росії, інтриги самодержавства проти визвольного руху в країнах Близького Сходу, деспотизм турецького султана, підступи міжнародної реакції. Разом з Дж. Мамедкулізаде і іншими передовими письменниками С. створив нову сатиричну школу в азербайджанській літературі реалістичного напряму. Його вірші поряд з кращими творами інших молланасреддіновцев з'явилися першими зразками пролетарської літератури на азербайджанській мові і підготували грунт, на якому виросла потім азербайджанська радянська література.
Соч.: Бутун есерлері, Баки, 1934; Нопhопнаме, ч. 1—3 Баки, 1962—65; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране. [Предісл. М. Ібрагимова, коммент. і прімеч. А. Шаріфа], Би., 1962; Ізбр. сатири. [Предісл. Л. Пеньковського], М., 1962.
Літ.: Шаріф А., Життя і поетична творчість Сабіра (1862—1911), М., 1951; Міреhмедов Е., Сабір, Баки, 1958; Заманов А., Сабір ве муасирлері, Баки, 1973.
