Сабор (серб.-хорв.), показний орган у деяких південнослов'янських народів. У Хорватії вперше скликаний (у Північній Хорватії) в 1273, з 16 ст загальний для всієї країни; існував до грудня 1918. У С. входили представники аристократії, дворянства, духівництва, вільних королівських міст; очолювався С. баном. Розглядав питання внутрішньої політики. У 1848 С. висловився за відділення Хорватії і Славонії від Угорського королівства і федеральну організацію імперії Габсбургськой. З 1848 С. втратив становий характер. У виборах стали брати участь глави селянських сімей (двоступеневе голосування). За хорватсько-угорською угодою 1868 С. володів обмеженими законодавчими функціями (у сфері адміністрації, суду, школи, церкви) і правом вотувати автономний бюджет. Вирішення його потребували затвердження австрійським імператором. Виборче право мали в 1870 6—7% чоловіків, в 1910 близько 30%. У Далмациі С. створений в 1861. У боротьбі проти італійської буржуазії і чиновництва в 1870 більшість в нім отримали хорватсько-сербські ліберали. Припинив існування 1 грудня 1918.
В Соціалістичній Республіці Хорватії С. називається парламент.
