Географічне положення країни обумовлює надзвичайна різноманітність природних умов. Велика частина Європейської території Союзу зайнята Східно-європейською (Російською) рівниною. Північна частина Азії рівнями — Західно-сибірська рівнина, Среднесибірськоє плоскогір'я, хребет Верхоянський, хребет Черського і гори Далекого Сходу — підвищується у напрямку до Тихого океану; західна частина Середньої Азії зайнята Туранськой рівниною. На Ю.-З.(південний захід) і Ю. країни протягуються крупні гірські системи, найбільш значні з яких, — Карпати, Кавказ, Памір, Тянь-шань і гори Південного Сибіру. Не менш складний і рельєф дна океанів і Морея, особливо на Ст, де до берегів СРСР примикають глибоководні улоговини, жолоби і хребти, незрідка створюючі острівні дуги.
Загальні межі клімату визначаються переважаючим положенням країни в помірному поясі, із зміною клімату від холодного арктичного на С. до субтропічного і пустинного на Ю., а із З. на Ст — від морського (на З.-З.(північний захід)) до різко континентального (Сибір) і мусонного (на побережжі Тихого океану).
Значні розміри території, складність її рельєфу, різноманітність клімату і грунтово-рослинного покриву знаходять своє вираження в природній зональності. Велику частину країни займають зони: лісові лісостепові, степові, напівпустель і пустель; північні райони входять до складу арктичного і субарктичного поясів (тундрова і лесотундровая зони), а частина південних районів — в субтропічний пояс. (Див. карту. )
