Ротмістрів Павло Олексійович [р.23.6(6.7) .1901, село Ськоворово, нині Селіжаровського району області Калінінськой], радянський воєначальник. Головний маршал бронетанкових військ (1962), Герою Радянського Союза (7.5.1965), доктор військових наук (1956), професор (1958). Член КПРС з 1919. У Червоній Армії з 1919. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1931). Учасник Громадянської війни і придушення Кронштадтського антирадянського заколоту 1921. У Велику Вітчизняну війну 1941—1945 начальник штабу 3-го механізованого корпусу (червень — вересень 1941), командир 8-ою (1941—42) і 3-ою гвардійською (січень — квітень 1942) танкових бригад, 7-го (квітень — грудень 1942) і 3-го гвардійського (грудень 1942 — лютий 1943) танкових корпусів, командувач 5-ою гвардійською танковою армією (лютий 1943 — серпень 1944), на Західному, Північно-західному, Калінінськом, Сталінградському, Воронежському (під час Курської битви 5-я гвардійська танкова армія наносила контрудар під Прохоровкой ), Південно-західному, 2-м-код Українському і 3-м-код Білоруському фронтах. З серпня 1944 і до кінця війни — заступник командувача бронетанковими і механізованими військами Червоної Армії; після війни — командувач бронетанковими і механізованими військами Групи радянських військ в Германії, потім військ Далекого Сходу (1945—1948). У 1948—56 начальник кафедри бронетанкових і механізованих військ і заступник начальника кафедри стратегії і оперативного мистецтва (1956—58) Вищої військової академії ім. До. Е. Ворошилова, начальник Військової академії бронетанкових військ (1958—64), помічник міністра оборони СРСР по вищих військово-учбових закладах (1964—68). З червня 1968 генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів міністерства оборони СРСР. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, орденом Кутузова 1-ої міри, Червоної Зірки і медалями, а також 5 іноземними орденами і медалями. Автор наукових робіт і книги «Час і танки» (1972).
