Розділення церков, схизма (греч. schísma, буквально — розщеплювання), розділення християнської церкви на католицьку і православну. Основна причина Р. ц. — боротьба за верховенство в церкві між римськими папами і константинопольськими патріархами. Р. ц. сприяли відмінності між західною і східною церквами (що стали виразними вже з 7 ст) в догматизмі, організації, обрядах. Початок Р. ц. належало розривом близько 867 між папою Миколою I і константинопольським патріархом Фотієм [головним чином із-за претензій обидва на верховенство над церквою в Болгарії, а в області догматизму — із-за додавання до Символу віри слів «filioque» (див. в ст. Католицизм )], розрив був ліквідований до початку 10 ст Другий етап пов'язаний з конфліктом між римською курією, що претендувала на підпорядкування папству духівництва Південної Італії (у візантійських володіннях, зайнятих норманнами), і константинопольським патріархом Кируларієм: 16 липня 1054 римський легат кардинал Гумберт зрадив анафемі Кируларія, 20 липня Кируларій — Гумберта (традиційно Р. ц. датують 1054). Остаточно Р. ц. сталося після завоювання Константинополя в 1204 хрестоносцями. Спроби возз'єднання католицькій і православній церкві, що робилися в 13—15 вв.(століття), виявилися безуспішними.
Літ.: Сюзюмов М. Я., «Розділення церков» в 1054 р., «Питання історії», 1956 № 8; Каждан А. П., Виникнення і суть православ'я, М., 1968.
