Розгортка, багатолезовий металоріжучий інструмент, призначений для точної і чистової обробки (розгортання ) отворів після їх попередньої обробки свердлом, зенкером або розточувальним різцем. Р. можуть бути машинними (застосовуються на верстатах) і ручними (застосовуються при слюсарних роботах). Р. розрізняють: за формою розгортаного отвору — циліндрові, конічні і ступінчасті; за формою зубів — з прямими і гвинтовими зубами; за способом закріплення — вставні (з хвостовиком) і насадні (з отвором); по конструкції — цілісні, складені (збірні), напайниє, з механічним або клейовим закріпленням зубів (ножів), розтискні і плаваючі. Робоча частина Р. складається з ріжучих і калібруючих зубів. Ріжучі зуби гостро заточують, на тих, що калібрують — залишають стрічку шириною 0,1—0,3 мм. Кінець калібруючої частини виконується із зворотним конусом у напрямку до хвостовика для зменшення тертя Р. об стінки отвору.
Літ.: Семенченко І. І., Матюшин Ст М., Цукрів Р. Н., Проектування металоріжучих інструментів, М. 1963; Космачев І. Р., Кишеньковий довідник технолога-інструментальника, 2 видавництва Л., 1970; Різання конструкційних матеріалів, ріжучі інструменти і верстати, М-код 1974.
