Розвідувальна авіація, рід далекої (стратегічною), фронтової авіації і авіації ВМФ(військово-морський флот), призначений для ведення повітряної розвідки з метою добування відомостей про противника на сухопутних і морських (океанських) театрах військових дій. У арміях найбільш розвинених країн Р. а. має на озброєнні пілотовані літаки і безпілотні засоби із спеціальним технічним устаткуванням, що дозволяє вести розвідку вдень і вночі різними способами: візуально, фотографуванням і виявленням радіолокації. У Росії літаки для ведення повітряної розвідки вперше були застосовані на маневрах військ Петрограду, Варшавського і Київського військових округів в 1911. У 1-у світову війну 1914—18 Р. а. оформилася в рід авіації; основним видом її діяльності була тактична і частково оперативна повітряна розвідка. Під час Громадянської війни 1918—1920 у складі сов.(радянський) авіації понад 70% складала Р. а. У міру зростання чисельності ін. пологів авіації питома вага Р. а. у СРСР скоротився в 1939—40 до 9,5%. До 1939 в більшості армій Р. а. складалася з окремих ланок, загонів і ескадрилей і ділилася на військову, таку, що призначалася для ведення тактичної розвідки і коректування вогню артилерії, фронтову (армійську) — для оперативної розвідки і головного командування — для стратегічної розвідки. У 2-ій світовій війні 1939—45 кількість літаків, спеціально обладнаних для ведення повітряної розвідки, а також літаків ін. пологів авіації, розвідувальних завдань, що використалися для виконання, різко зросло (ВПС Німеччини налічували 12,3%, Великобританії — 18,2% літаки-розвідників). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 в Радянських Озброєних Силах для ведення повітряної розвідки використовувалися вдень: літаки Су-2, Пе-2, Пе-3, Іл-2 і Іл-4; вночі — літаки СБ, ДБ-3, Р-5 і По-2. У післявоєнні роки на озброєння Р. а. поступили сучасні реактивні літаки, оснащені високоякісною фото- і радіоелектронною апаратурою, її частини і підрозділи, окрім льотних, включають наземні органи з устаткуванням для фотолабораторних і фотограмметричних робіт.
