Родимців Олександр Ілліч [р. 23.2(8.3) .1905, с. Шарлик, нині Оренбурзької області], радянський воєначальник, генерал-полковник (1961), двічі Герою Радянського Союза (22.10.1937 і 2.6.1945). Член КПРС з 1929. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1927. Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1939), курси при Військовій академії командного і штурманського складу ВПС(військово-повітряні сили) (1941) і Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1947). У 1936—37 брав участь в громадянській війні в Іспанії на стороні республіканського уряду. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 командував 5-ою повітряно-десантною бригадою (1941), 87-ою і 13-ою гвардійськими стрілецькими дивізіями (1941—43) і з 1943 до кінця війни, — 32-м-код гвардійським стрілецьким корпусом на Південно-західному, Донському, Сталінградському, Степовому, Воронежському, 2-м-код і 1-м-код Українському фронтах. Після війни — на відповідальних посадах в військах. У 1951—52 помічник командувача військами Східно-сибірського військового округу, в 1953—56 головний військовий радник при албанській армії і військовому аташе в Албанії, 1-й заступник командувача військами Північного військового округу (1956—60). У 1960—66 — на відповідальних посадах у військах. З 1966 військовий консультант Групи генеральних інспекторів міністерства оборони. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Автор книг: «Машенька з мишоловки» (1964), «Під піднебінням Іспанії» (2 видавництва 1974) і ін. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 2-ій мірі, орденами Кутузова 2-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ій мірі, 2 орденами Червоної Зірки і медалями, а також орденами і медалями іноземних держав.
