Родіну Олексій Григорович [4(17) .2.1902, с. Зуєво, нині Осташковського району області Калінінськой, — 27.5.1955, Москва], радянський воєначальник, генерал-полковник танкових військ (1944), Герою Радянського Союза (7.2.1943). Член КПРС з 1926. Народився в селянській сім'ї. У Червоній Армії з 1920. Закінчив Військову академію механізації і моторизації РККА (1937) і Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1953). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 заступник командира танкової дивізії, командир танкової бригади (1941—1942), заступник командувача 54-ою армією по танкових військах (1942), командир танкового корпусу (1942—43), командувач 2-ою танковою армією (1943) на Ленінградському, Волховськом, Сталінградському і Центральному фронтах, командувач бронетанковими і механізованими військами Західного і 3-го Білоруського фронтів (1943—45). Після війни — командувач бронетанковими і механізованими військами ряду військових округів (1945—49), начальник управління бойової підготовки бронетанкових і механізованих військ (1949—53). З 1954 в запасі. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, орденами Кутузова 1-ої міри, Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
