Реоенцефалографія (від греч.(грецький) rhéos — течія, потік, enképhalos — головний мозок і... графія ) , клінічний метод дослідження кровопостачання головного мозку людини. Для Р. застосовують електронний прилад — реограф (див. Реографія ) , електроди якого фіксують на шкірі в певних точках голови, і він безперервно вимірює електропровідність тканин структур, розташованих між електродами. Показання приладу записують на рухомому папері у вигляді реоенцефалограми, що точно відображає всі коливання кровотоку в судинах мозку, так как кровь і ліквор головного мозку мають в 3—4 рази велику електропровідність, чим останні його тканини. Патологічні і функціональні зміни кровопостачання мозку виявляють при аналізі швидкості наростання пульсових хвиль і їх амплітуди, а також при порівнянні реоенцефалограм, зареєстрованих одночасно від симетричних відділів голови. Р. не порушує діяльності мозку і нешкідлива для досліджуваного, тому її широко застосовують для діагностики захворювань судинної системи мозку.
Літ.: Дженкнер Ф. Л., Реоенцефалографія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1966.
