Ренвільськоє угода, угода, що завершила 1-у колоніальну війну (1947—48) голландських імперіалістів проти Республіки Індонезія, розв'язану Нідерландами порушуючи Лінгаджатського угоди 1947 . Підписане 17 січня 1948 урядами Республіки Індонезія і Нідерландів. Переговори велися в порту Джакарти на «нейтральній території» — американському судні «Ренвілл» («Renville» — звідси назва угоди) за участю «Комісії добрих послуг», створеної ООН(Організація Об'єднаних Націй). Р. с. складалося з власне угоди про перемир'я, 12 політичних принципів, визначаюча процедура і характер подальших переговорів, і 6 додаткових принципів «Комісії добрих послуг». Умови Р. с. були для Республіки Індонезія ще важчими, ніж умови Лінгаджатського угоди. Р. с. передбачало припинення вогню і визначало тимчасову лінію розмежування військ, відповідно до якої територія Республіки Індонезія сильно урезивалась — під голландською окупацією залишалися велика частина островів Ява і Суматра, у тому числі всі портові міста і нафтоносні райони. Р. с. визнавало збереження суверенітету Нідерландів над всією Індонезією до створення передбачених Лінгаджатським угодою Сполучених Штатів Індонезії, в яких Республіка буде одним з штатів.
Використовуючи загострення внутрішньої обстановки в Республіці Індонезія, Нідерланди в грудні 1948 зірвали Р. с. і почали проти неї 2-у колоніальну війну (1948—1949). Проте навесні 1949 вони вимушені були знов почати переговори з урядом Республіки (див. «Круглого столу» конференція 1949 ) .
