Лінгаджатськоє угода 1947 , підписано в Джакарті 25 березня між урядами Республіки Індонезія і Нідерландів (переговори про підписання угоди на завершальній фазі проходілі в селі Лінгаджаті, поблизу Черібона на о. Ява, звідси його назва).
По Л. с. уряд Нідерландів визнавав Республіку Індонезія (проголошена 17 серпня 1945) як владу, що існувала де-факто, на Яві, Мадуре і Суматрі. Райони, окуповані на цих островах після проголошення Республіки Індонезія голландськими військами, повинні були «поступово включатися» до складу республіки. Л. с. передбачало створення Сполучених Штатів Індонезії (СШИ), об'єднуючих території всього Індонезійського архіпелагу. СШИ повинні були увійти до складу Нідерландсько-індонезійського союзу, очолюваного голландською королевою. Питання зовнішніх стосунків, оборони і «в міру необхідності» питання фінансового, економічного і культурного характеру підлягали передачі у ведення союзних органів. Створення СШИ і прийняття парламентами Нідерландів і СШИ статусу Нідерландсько-індонезійського союзу намічалося закінчити до 1 січня 1949, після чого уряд Нідерландів повинен був сприяти вступу СШИ в член ООН(Організація Об'єднаних Націй). Л. с. було компромісом між Республікою Індонезія і Нідерландами, в цілому прийнятний для республіки. Воно давало Республіці Індонезія не лише передих, але і офіційне визнання її Нідерландами і певний міжнародний статус, створюючи значно кращі умови для боротьби за повну незалежність. Що стосується правлячих кругів Нідерландів, то вони, розглядаючи Л. с. як вимушену, тимчасову поступку, відразу ж після його підписання стали порушувати його, а в липні 1947 почали колоніальну війну проти Республіки Індонезія в широких масштабах.
Публ.: «Pacific Affairs», 1947, v. 20 № 2, р. 184—87.
