Ремке (Rehmke) Йоханнес (1.2.1848, Ельмсхорн, — 23.12.1930, Марбург), німецький філософ-ідеаліст, представник так званої іманентної філософії. Професор в Грейфсвальде (1885—1921). Критикуючи матеріалізм, наївний реалізм і філософію І. Канта за допущення «речі в собі», Р. вважав, що пізнаване, дійсність безпосередньо дани свідомості, іманентні йому (див. «Про достовірність зовнішнього світу для нас», в збірці «Нові ідеї у філософії», ст 6, СП(Збори постанов) Би, 1913, с. 81). З цієї позиції Р. відкидав зіставлення суб'єкта і об'єкту, характерне, на його думку, для всієї попередньої філософії. Філософія, Р., що розуміється, як основна наука, виходить з визнання логічного примату загального над одиничним. У етиці Р. моральність розуміється як самовіддана любов до інших людей. Філософія Р. була піддана критику В. І. Леніним в «Матеріалізмі і емпіріокритицизмі». Послідовники Р. створили в 1919 суспільство його імені, що видавало журнал «Grundwissenschaft» (1919—37).
Соч.: Das Bewusstsein, Hdlb., 1910; Lehrbuch der allgemeinen Psychologie, 3 Aufl., Lpz., 1926; Philosophie als Grundwissenschaft, 2 Aufl., Lpz., 1929; Logik der Philosophie als Wissenslehre, 2 Aufl., Lpz., 1923; Grundlegung der Ethik als Wissenschaft, Lpz., 1925; Grundriss der Geschichte der Philosophie, 5 Aufl., Fr./M. — Bonn, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Душа людини, СП(Збори постанов) Би, 1906.
Літ.: Бакрадзе До. С., Нариси по історії новітньої і сучасної буржуазної філософії, Тб., 1960, с. 136—42; Troberg G., Kritik der Grundwissenschaft J. Rehmkes, Münch., 1941.
