Релея закон намагнічення, встановлена Дж. В. Релєєм (1887) залежність намагніченості J (або магнітній індукції В ) феромагнетиків від напруженості магнітного поля і в слабких полях (коли напруженість поля, що діє на зразок багато менше коерцитівной сили H з ) . Р. з. н. може бути виражений наступними формулами: а) для кривої першого намагнічення J = c обр H ± Rh 2 (див. Намагнічення криві ), де c обр — оборотна магнітна сприйнятливість, яка характеризує оборотну лінійну частину процесу, R — постійна Релея, характеризуюча необоротні нелінійні процеси намагнічення; б) для висхідних і низхідних петель гістерезису ½D J ½ = c обр ½D H ½ + R ½D H ½ 2 , де ½D J ½ і ½D H ½ — абсолютні величини приростів J і Н. Р. з. н. виконується не лише поблизу розмагніченого стану ( J = 0, H = 0), але і при ін. вихідних значеннях J або В, аби значення і і його зміна D Н були б малими в порівнянні з H з ( Н, D Н << H з ). При цьому параметри c обр і R, звичайно, міняються. Поблизу розмагніченого стану c обр збігається з оборотною початковою магнітною сприйнятливістю c а і обумовлена оборотними зсувами кордонів між доменами (див. Намагнічення ) . При початкових J ¹ 0 і H ¹ 0 значення c обр ¹ c а , але c обр і в цьому випадку визначається оборотними процесами зсуву доменних кордонів. Параметр R характеризує необоротні зсуви доменних кордонів. Область застосовності Р. з. н. для різних феромагнетиків може складати від декількох ме (ферити ) до декількох е (пермінвари ) .
