Регулювання річок, виправлення річок, сукупність заходів щодо впорядкування русел річок в цілях раціонального їх використання на користь народного господарства. Р. р. забезпечує: створення сприятливих умов судноплавства і лісосплаву; підтримка необхідного рівня води в річці у водозаборів (див. Водозабірне спорудження ); захист населених пунктів і земельних угідь від затоплення при повенях і паводках; зменшення руху річкових наносів; плавний напрям водного потоку до отворів гідротехнічних споруд. Завдання Р. р. найуспішніше вирішуються спільним вживанням двох способів: регулюванням стоку річки шляхом створення водосховищ, що акумулюють стік, і регулюванням ерозійної (руйнівною) діяльності води в річковому руслі за допомогою споруджень регуляцій .
Регулювання річкового русла — штучне закріплення або зміна конфігурації русла, а також спрямування руслообразовательних процесів, інтенсивність яких залежить головним чином від витрат і ухилів річки, характеру грунтів, що складають її дно і береги. Унаслідок неоднакових умов формування річкових русел (різні гідравлічні режими, витрати, глибини) деформації русла по всій довжині річки носять різний характер: на верхових ділянках зазвичай переважає глибинна (донна) ерозія, в нижній течії — акумуляція (осадження) наносів. Регулювання русла може бути загальним (на всьому протязі річки) і частковим, коли лише на окремих її ділянках ведуться відповідні роботи регуляцій (див. Виправітельниє роботи ). У повному об'ємі (на основі загального плану) регулювання русла здійснюється порівняно рідко із-за значних матеріальних витрат. Зарегульованою називають річку, в якої русло характеризується стійким станом, тобто коли на всій довжині річки або на окремих її ділянках встановлюється відповідність між вступом в неї наносів і здатністю річки транспортувати їх.
