Революційні комітети (надзвичайні органи Сов. власті)
Революційні комітети (ревкоми), тимчасові надзвичайні органи Радянської влади, що діяли головним чином в роки Громадянської війни і іноземної військової інтервенції 1918—20. У організації і діяльності їх був використаний досвід військово-революційних комітетів періоду Жовтневої революції 1917. Широкого поширення набули в 1919. Були створені республіканські і краєві ревкоми, що функціонували як центральні органи [Всеукраїнський Р. до. (діяв в грудні 1919 — лютому 1920), Р. до. БССР (листопад 1918 — грудень 1920), Азербайджанський Р. до. (квітень 1920 — травень 1921), Вірменський Р. до. (листопад 1920 — травень 1921), Р. до. Башкирською АССР (березень 1919 — липень 1920), Р. до. по управлінню Киргизьким (Казахським) краєм (липень 1919 — жовтень 1920), Сибірський Р. до. (серпень 1919 — грудень 1925), Р. до. Грузії (лютий 1921 — березень 1922), Дагестанський Р. до. (квітень 1920 — грудень 1921)], губернські, повіти, волосні і сільські Р. до. Вони зосереджували в своїх руках всю повноту цивільної і військової влади. Положення ВЦИК «Про Революційні комітети» від 24 жовтня 1919 передбачало створення: 1) Р. до. місцевостей, звільнених від ворога; 2) Р. до. прифронтової смуги; 3) Р. до. тилу. Перші створювалися (у складі від 3 до 5 осіб) РВС(Реввоєнрада) армії, що діяла на даній території, при участі місцевих органів влади; підкорялися РВС(Реввоєнрада) армії і центральним органам Радянської влади. Вони готували вибори в Ради, а потім передавали свої повноваження виконкомам. Другі організовувалися в районі 25—50 км. від лінії фронту РВС(Реввоєнрада) армії за участю місцевого губернського виконкому. По мінованії потребі РВС(Реввоєнрада) армії розпускав Р. до., влада в губернії (повіті) переходила до виконкомів. Тилові губернські і повіти Р. до. створювалися постановою Ради робочої і селянської оборони; перші підкорялися РВС(Реввоєнрада) республіки, другі, — губернським Р. до. У разі потреби губернські ревкоми створювали Р. до. у селищах, селах, на ж.-д.(железнодорожний) вузлах. Утворення Р. до. тилу не спричиняло за собою скасування виконкомів рад; Р. до. відали лише питаннями оборони і підтримки революційного порядку. До складу Р. до. тилу (3—5 членів) входили голова, один з членів виконкому Ради і місцевий військовий комісар.
2 січня 1920 Рада робочої і селянської оборони постановила скасувати губернські і повіти Р. до. Вони могли зберігатися лише як виняток гамір, де це викликалося необхідністю. У 1920 Р. до. діяли в Архангельській губернії (лютий — квітень), області німців Поволжья (лютий), Середній Азії, на Україні, Кубані, в Білорусії, Дагестані, Азербайджані. У Вірменії і Грузії, де Радянська влада остаточно перемогла лише в кінці 1920 — початку 1921, Р. до. створювалися і в 1921. Сибірський Р. до. функціонував і в 1925.
Літ.: Революційні комітети БССР (листопад 1918 — червень 1920). Збірка документів і матеріалів, Мінськ, 1961; Сибірський революційний комітет (Сибревком). Серпень 1919 — грудень 1925. Збірка документів і матеріалів, Новосиб., 1959; Революційні комітети Грузії в боротьбі за встановлення і зміцнення Радянської влади (лютий 1921 — березень 1922). Сб. документів і матеріалів, Сухумі, 1963; Іванова З. М., Ревкоми в боротьбі за зміцнення Радянської влади в лівобережних районах Молдавії в 1919 — першій половині 1921 рр., Киш., 1963; Революційні комітети Кабардино-Балкарії і їх діяльність з відновлення і зміцнення Радянської влади і організації соціалістичного будівництва. Грудень 1919 — липень 1920. Сб. документів і матеріалів, Нальчик, 1968: Революційні комітети Терськой області в боротьбі за відновлення і зміцнення Радянської влади (жовтень 1918 — серпень 1920). Сб. документів і матеріалів, Сухумі, 1971; Петріков П. Т., Ревкоми Білорусії, Мінськ, 1975; Потарікiна Л. Л., Ревкомі Украïни у 1918—1920 pp., До., 1957.
