Революційні трибунали, 1) органи правосуддя, що існували в перші роки Радянської влади. Згідно з Декретом про суд № 1 від 22 листопада 1917, в цілях боротьби з контрреволюцією, саботажем і іншими небезпечними злочинами були засновані робочі і селянські Р. т. у складі голови і 6 чергових засідателів, що обиралися губернськими або міськими Радами. У 1918 на Р. т. було покладено також розгляд справ про шпигунство, погроми хабарництві, підлогах, неправомірному використанні документів, хуліганстві. Судочинство в Р. т., як і в загальних судах, велося на мові більшості населення даної місцевості, судове засідання було явним, з участю, по розсуду Р. т., обвинувача і захисника. Спочатку вироки Р. т. не підлягали оскарженню, проте в разі порушення встановлених форм судочинства або виявлення ознак явної несправедливості вироку Наркомат юстиції мав право звернутися у ВЦИК з пропозицією призначити вторинний розгляд справи. Касаційне оскарження і принесення протестів на вироки Р. т. були встановлені Декретом ВЦИК від 11 червня 1918, на підставі якого при ВЦИК був створений касаційний відділ.
В перший період свого існування Р. т. були обмежені у вживанні заходів репресії, проте інтереси боротьби з класовими ворогами вимагали посилення цих заходів. Постановою Наркомюста від 3 червня 1918 встановило, що Р. т. при виборі заходів боротьби з контрреволюцією, саботажем і іншими небезпечними злочинами не зв'язані жодними обмеженнями (це положення було підтверджене в постанові ВЦИК від 17 лютого 1919 «Про Всеросійську Надзвичайну Комісію»). Для розгляду справ виняткової важливості 16 травня 1918 був заснований Р. т. при ВЦИК, що обирався у складі голови і 6 членів.
Принципи організації і діяльності Р. т. регулювалися Положенням, прийнятим ВЦИК 12 квітня 1919. Р. т. фундирувалися у всіх губернських містах (по 1 на кожну губернію), а також в ін. крупних містах; вони складалися з голови і 2 членів, які обиралися місцевими Радами або виконкомами з числа відповідальних політичних працівників. Для розгляду касаційних скарг і протестів на вироки Р. т. був заснований касаційний трибунал при ВЦИК (у складі голови, 2 членів і члена-доповідача, ВЦИК, що призначалися).
Р. т. були скасовані в 1922 у зв'язку із закінченням Громадянської війни.
2) У Франції — надзвичайні суди, створені під час Великої французької революції для боротьби з контрреволюцією. Декретом Конвенту від 9 березня 1793 був утворений Надзвичайний кримінальний трибунал, який після встановлення якобінської диктатури з 29 жовтня 1793 став називатися Р. т. (складався з голови, 3 його «товаришів», суспільного обвинувача і 12 присяжних). Від загальних судів Р. т. відрізнялися спрощенішими формами судочинства: попереднє розслідування не проводилося, обвинувачений допитувався безпосередньо в суді, захист і оскарження вироків не допускалися і т.д. Після перевороту 9 термідора (27 липня 1794) трибунали стали знаряддям контрреволюційного терору. Декретом від 31 травня 1795 скасовані.
