Революційна ситуація, політична обстановка, передуюча революції і що характеризується масовим революційним збудженням, включенням широких шарів пригноблюваних класів в активну боротьбу проти існуючих буд. Р. с. служить показником зрілості соціально-політичних умов для революції, для завоювання влади передовим класом.
Р. с. відрізняють наступні основні ознаки: 1) «криза верхів», тобто неможливість для панівних класів зберегти своє панування в незмінному вигляді. Криза політики панівного класу створює ту тріщину, в яку прориваються незадоволеність і обурення пригноблюваних класів. Для настання революції, відзначало Ст І. Ленін «... зазвичай буває недостатньо, щоб “низи не хотіли”, а потрібний ще, щоб “верхи не могли” жити по-старому. 2) Загострення, вище звичайного, потреби і лих пригноблюваних класів» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 26, с. 218). Це загострення може бути викликане погіршенням економічного стану широких верств населення, соціальним безправ'ям і знедоленістю мас, різким поглибленням соціальних антагонізмов і ін. причинами, витікаючими з протиріч даних буд (наприклад, загроза війни, настання реакційних сил і ін.); 3) значне підвищення політичної активності мас (див. там же). Бойові настрої нестримно наростають, маси буквально рвуться до політики.
Глибинна основа Р. с. — конфлікт між продуктивними силами і виробничими стосунками. Проте цей конфлікт заломлюється через призму складної системи соціально-політичних класових стосунків. Протиріччя способу виробництва визначають Р. с. лише кінець кінцем. Безпосередньо вона витікає з взаємин класів.
Час виникнення Р. с. її форми і темпи розвитку залежать від всієї системи соціально-політичних стосунків: від стану державної машини, міцності позицій панівного класу, від сили революційного класу, його зв'язків з ін. верствами населення, накопиченого їм політичного досвіду. Загострення протиріч соціально-політичного життя, протиріч між панівними і пригноблюваними класами — такі причини, які безпосередньо визначають виникнення і розвиток Р. с.
Р. с. відрізняється наростаючим динамізмом. У своєму розвитку вона проходіт ряд стадій, починаючи з явних ознак масового бродіння і кінчаючи загальнонаціональною кризою, що переростає в революцію. Чим вище стадія Р. с., тим більшої ролі в її подальшому розвитку набуває зрілість суб'єктивного чинника, тобто здатність і готовність революційних класів здійснити назрілі перетворення, повалити владу панівного класу. В період загальнонаціонального кризи роль суб'єктивного чинника стає вирішальною. Не всякий Р. с. досягає вищої стадії і перетворюється на революцію (Революційна ситуація 1859—61 в Росії, Р. с. 1923 в Германії і багато ін.). Якщо прогресивні класи по тих або інших причинах не готові до активних і організованих дій, то в розвитку Р. с. настає спад, масове революційне збудження гасне панівний клас знаходить засоби утримання влади в своїх руках.
Поняття Р. с. надзвичайно поважно для стратегії і тактики революційного робочого руху. Історичний досвід доводить, що спроби повалити владу панівних класів за відсутності Р. с. кінчаються невдачею. Точне визначення початку Р. с. дозволяє встановити момент активного включення всіх революційних сил в безпосередню боротьбу за владу.
