Реваї (Révai) Йожеф (12.10.1898, Будапешт, — 4.8.1959, там же), діяч угорського робочого руху, державний і політичний діяч ВНР(Угорська Народна Республіка), літературознавець. У листопаді 1918 брав участь в створенні компартії Угорщини (КПВ). Був членом редколегії ЦО(центральний орган) КПВ — газети «Вереш уйшаг» («Vörös Ujság»). У 1926—30 член Закордонного бюро ЦК КПВ. Учасник 6-го конгресу Комінтерну (1928). У травні 1934 емігрував в СРСР. Викладав в Міжнародній Ленінській школі, був співробітником ІККИ. З 1937 член ЦК КПВ. У роки 2-ої світової війни 1939—45 вів роботу серед угорських військовополонених в СРСР, співробітничав на радіостанції ним. Кошута. У 1945—48 член Політбюро ЦК компартії Угорщини, в 1948—52 — Угорській партії трудящих (ВПТ). У 1949—53 міністр освіти. У 1953—56 заступник голова Президії ВНР(Угорська Народна Республіка). У 1956 член Політбюро ЦК ВПТ, з 1957 член ЦК ВСРП(Угорська соціалістична робоча партія). Автор історичних і літературознавств робіт «Кельчєї» (1938), «Ендре Аді» (1940—41), «Об поезії Аттіли Йожефа» (1958) і ін., в яких обгрунтував необхідність антифашистської єдності літературних сил; творчість цих поетів освітлює Р. з марксистських позицій, в безпосередньому зв'язку з ідейними течіями і соціальними проблемами епохи. Почесний член Угорської АН(Академія наук) (1949). Премія ним. Кошута (1949).
Соч.: Válogatott irodalmi tanulmanyok, 2 kiad [Bdpstj, 1968.
Літ.: Bodnár Gy., Váazlatok Révai József pályaképéhez, у книзі: Tanulmanyok а magyar szocialista irodalom történetéböl, Bdpst, 1962.
