Ракетні війська стратегічного призначення (РВСН), вигляд Озброєних Сил СРСР, призначений для виконання стратегічних завдань ракетною зброєю . РВС(Реввоєнрада) Н здатні знищувати засоби ядерного нападу противника, крупні угрупування його військ, військові бази, руйнувати військово-промислові об'єкти, дезорганізовувати державне і військове управління, роботу тилу і транспорту. Завдання РВС(Реввоєнрада) Н можуть виконувати самостійно і у взаємодії із стратегічними засобами ін. видів озброєних сил шляхом завдання масованих ракетно-ядерних ударів.
Головні властивості РВС(Реввоєнрада) Н як вигляду озброєних сил — здатність завдавати ядерних ударів з високою точністю практично на необмежену відстань, здійснювати широкий маневр ракетно-ядерними ударами і наносити їх одночасно по всіх найважливішим стратегічним об'єктам із займаних позицій, виконувати поставлені завдання в найкоротший час і створювати вигідні умови ін. видам озброєних сил для ведення успішних військових дій. У організаційному відношенні РВС(Реввоєнрада) Н складаються з частин, на озброєнні яких є міжконтинентальні стратегічні ракети і ракети середньої дальності.
Перша ракетна частина була сформована у складі Радянських Озброєних Сил 15 липня 1946. У жовтні 1947 вироблений перший пуск керованої балістичної ракети далекої дії Р-1. До 1955 вже було декілька ракетних частин, озброєних ракетами далекої дії. У 1957 в СРСР була успішно випробувана перша в світі міжконтинентальна багатоступінчаста балістична ракета. У січні 1960 було оголошено про створення нового вигляду Озброєних Сил — РВС(Реввоєнрада) Н. Во главі РВС(Реввоєнрада) Н коштує головнокомандуючий — заступник міністра оборони СРСР. Йому підкоряються Головний штаб і Головне управління. Головнокомандуючими РВС(Реввоєнрада) Н були: Головний маршал артилерії М. І. Неделін (грудень 1959 — жовтень 1960), Маршали Радянського Союзу К. С. Моськаленко (жовтень 1960 — квітень 1962), С. С. Бірюзов (квітень 1962 — березень 1963), Н. І. Крилов (березень 1963 — лютий 1972). З квітня 1972 головнокомандуючий РВС(Реввоєнрада) Н — генерал армії Ст Ф. Толубко. У озброєних силах іноземних держав спеціального вигляду РВС(Реввоєнрада) Н немає. У озброєних силах США частини і з'єднання стратегії, ракет наземного базування входять до складу стратегічного авіаційного командування ВПС(військово-повітряні сили), на чолі якого коштує командувач, безпосередньо підпорядкований по оперативних питаннях Комітету начальників штабів. У складі стратегічного авіаційного командування є ракетні дивізії міжконтинентальних балістичних ракет, що включають кожна, — два крила міжконтинентальних балістичних ракет: «Мінітмен-2» і «Титан-2». Крило «Мінітмен-2» складається з 3—4 ескадрилей, кожна з яких включає 5 загонів (по 10 шахтних пускових установок) і пункт управління пусками, а крило «Титан-2» — з 2 ескадрилей (по 9 пускових установок шахтного типа в кожній). До складу крила входять також технічні частини бойового обслуговування і матеріально-технічного забезпечення. Кожне крило розміщене на одній ракетній базі. У озброєних силах Франції є балістичні ракети середній дальності («S-2») наземного базування. У озброєних силах Китаю є балістичні ракети середньої дальності і ведеться відробіток міжконтинентальних балістичних ракет.
Літ.: 50 років Озброєних Сил СРСР, М., 1967: Військова стратегія, 2 видавництва, М., 1963; Гречко А. А., Озброєні Сили Радянської держави, М., 1974: Ядерне століття і війна. Військові огляди, М., 1964.
