Радіоелектроніка, термін, об'єднуючий обширний комплекс галузей науки і техніки, пов'язаних головним чином з проблемами передачі, прийому і перетворення інформації за допомогою електромагнітних хвиль. З'явився в 50-х рр. 20 ст і є в деякій мірі умовним. Р. охоплює радіотехніку і електроніку, а також ряд нових областей, що виділилися в результаті їх розвитку і диференціації, — квантову електроніку,оптоелектроніку,напівпровідникову електроніку,мікроелектроніку, інфрачервону техніку, кріоелектроніку, акустоелектроніку, хемотронику і ін. Р. тісно зв'язана, з одного боку, з радіофізикою, фізикою твердого тіла, оптикою і механікою, з іншої — з електротехнікою, автоматикою і технічною кібернетикою . Радіоелектронна апаратура часто є одним з ланок системи автоматичного управління (наприклад, систем управління польотом ракети або космічного корабля). У самій радіоелектронній апаратурі застосовуються системи автоматичного регулювання (самонастройка частоти, стеження за метою і т.д.). Р. пов'язаний також з електронно-обчислювальною технікою, т.к. последняя включає електронні пристрої, що здійснюють обробку інформації («очищення» від перешкод, приведення до певного вигляду). Р. перекривається по діапазонах частот з електроакустикою. У Р. широко застосовуються математичні дослідження як для аналізу і синтезу радіотехнічних ланцюгів і пристроїв, так і для визначення їх оптимальної структури і параметрів.
Область використання Р. виходить за межі точних наук і техніки, проникаючи в медицину, економіку і ін.
