Радіографія (від радіо... і ... графія ), метод дослідження різних об'єктів (виробів, мінералів і ін.), що використовує дію випромінювання радіоактивного ізотопу на фотошар. У Р. застосовуються зовнішні джерела іонізуючого випромінювання — спеціально радіоактивні ізотопи, що випускаються промисловістю, поміщені в закриті металеві ампули; у авторадіографії (основному різновиду Р.) — внутрішні: радіоактивний ізотоп вводиться в досліджуваний об'єкт.
Якщо за допомогою фотоматеріалу реєструється іонізуюче випромінювання, яким просвічується який-небудь об'єкт, то по фотографічному зображенню можна судити про наявність в нім областей з більшою або меншою щільністю, т.к. іонізірующєє випромінювання, що проходить через бездефектні області виробу і області, що мають приховані дефекти, ослабляється нерівномірно. При цьому утворюється фотографічне (тіньове) зображення прихованих дефектів, по якому встановлюють їх форму і розміри. На цьому засновано вживання Р. як «неруйнівний» метод контролю литих, зварних, паяних, кованих і ін. виробів і матеріалів — метод радіоізотопної дефектоскопії. Для цілей Р. використовуються головним чином рентгенівські плівки. У авторадіографії застосовуються всілякі фотоматеріали, у тому числі ядерні фотографічні емульсії, які дозволяють реєструвати не лише сумарний ефект дії на фотошар потоку іонізуючих часток (у вигляді деякого його почорніння), але і дію кожної окремої частки (у вигляді ланцюжка проявлених зерен створюючих слід, або трек, частки у фотошарі). Кількість випромінювання вимірюють за допомогою характеристичної кривої, встановленої для даного типа фотоемульсії і випромінювання; при цьому оптична щільність фотоматеріалу вимірюється за допомогою фотометрів, у тому числі денситометрів і мікрофотометрів . Картину розподілу оптичної щільності отримують при скануванні фотографічного зображення відносно вимірювальної щілини фотометра. Ділянкам об'єкту з великим вмістом радіоактивних атомів відповідають ділянки фотографічного зображення з великим почорнінням; на цьому засновано радіографічне вивчення розподілу радіоактивного ізотопу в твердому об'єкті.
Розподіл радіоактивних атомів в мікрооб'єктах (клітки рослин і тварин, зерна металів і ін.) вивчають за допомогою мікроскопа по розподілу треків часток або окремих проявлених зерен фотоемульсії. Точність визначення місцезнаходження ізотопів в досліджуваних об'єктах залежить від вигляду випромінювання, його енергії, товщини зразка, товщини фотошару, відстані між зразком і фотоемульсією і від деяких ін. чинників. Крім того, різні варіанти Р., залежно від цілей дослідження, застосовуються, наприклад, для реєстрації окремих часток, виміру кількості радіоактивних атомів в окремих ділянках об'єкту, реєстрації доз іонізуючого випромінювання (див. Дозиметрія ).
Літ.: Радіографія, [пер. з англ.(англійський)], М., 1952; Коробок Ст І., Метод макроавторадіографії, М., 1967; Брук Би. І., Авторадіографічне дослідження металів, вживаних в суднобудуванні Л., 1966; Роджерс Е., Авторадіографія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1972. Див. також літ.(літературний) при статтях Авторадіографія іДефектоскопія .
