Радіаційні поправки, в квантовій електродинаміці поправки до значень деяких фізичних величин і перетинам різних процесів (обчисленим по формулах релятивістської квантової механіки), обумовлені взаємодією зарядженої частки з власним електромагнітним полем. Виникнення Р. п. можна розглядати як результат випускання і поглинання частками віртуальних фотонів і позитронних для електрона пар. Р. п. розраховують по методу теорії обурень, представляючи їх у вигляді ряду по мірах постійної тонкої структури a = e 2 lc » 1 / 137 (де е — елементарний електричний заряд, — постійна Планка, з — швидкість світла у вакуумі); поправки 1-го порядку пропорційні а, 2-го — a 2 і т.д. При обчисленні Р. п. виходять з того, що Р. п. до маси і заряду частки самі по собі не мають фізичного сенсу; фізичний сенс має сумарна величина маси або заряду після включення Р. п., і для цих величин в розрахунках використовують їх експериментальні значення (т.з. перенормування маси і заряду).
Найбільший інтерес представляють Р. п. до магнітного моменту електрона і мюона, радіаційний зсув атомних рівнів енергії (зрушення рівнів ), Р. п. до перетинів розсіяння електрона електроном або атомним ядром і ін. (див. Квантова теорія поля ). Результати розрахунків Р. п. аж до величин 3-го порядку блискуче узгоджуються з експериментальними даними і свідчать про справедливість квантової електродинаміки принаймні на відстанях, великих 5×10 - 15 див. Р. п. зростають із зростанням енергії, і ефективним параметром розкладання при високих енергіях є aln ( E / m ), а в деяких випадках aln ( E / m ) ln ( E /d E ) , де Е — енергія частки в системі центру інерції, m — її маса, D Е — експериментальний дозвіл приладу.
Р. п. можуть бути у ряді випадків підраховані не лише для електродинамічних процесів, але і для процесів, викликаних ін. взаємодіями. Проте для процесів, обумовлених сильною взаємодією, обчислення Р. п. зазвичай не можна строго провести через відсутність закінченої теорії сильних взаємодій.
При обчисленні Р. п. до електродинамічних величин з точністю вище за 3-й порядок істотний вклад виходить від віртуального народження сильно взаємодіючих часток (адронів ) і від обліку ефектів слабкої взаємодії . Відсутність послідовної теорії слабкої взаємодії і недолік експериментальних даних по процесах народження адронів за рахунок електромагнітної взаємодії перешкоджають обчисленню цих ефектів.
Літ.: Ахиезер А. І., Берестецкий Ст Би., Квантова електродинаміка, 3 видавництва, М., 1969 гл.(глав) 5.
