Радченко Іван Іванович [10(22) .10.1874 — 1.5.1942], учасник соціал-демократичного руху в Росії, радянський державний діяч. Член Комуністичної партії з 1898. Народився в Конотопі в сім'ї дрібного лісопромисловця; брат С. І. Радченко . З 1898 входив в Петербурзький «Союз боротьби за звільнення робочого класу» . У 1901—02 агент «Іскри», організатор підпільної друкарні газети в Кишиневі. У 1902 член Петербурзького комітету РСДРП; представник «Іскри» в Організаційному комітеті із скликання 2-го з'їзду РСДРП. У листопаді 1902 арештований, в 1903 засланий до Сибіру; у 1905 біг за кордон. З жовтня 1905 вів партійну роботу в Москві, Петербурзі, Баку Харкові, Одесі. З 1912 працював на будівництві торф'яної електростанції в Богородськом повіті Московської губернії (нині Ногинський район Московської області). Після Лютневої революції 1917 голова ради Богородського. З листопада 1917 один з організаторів і керівників торф'яної промисловості Радянської республіки, голова Главторфа при ВСНХ(Вища рада народного господарства) РРФСР (1918—31). У 1921—22 член колегії Наркомвнешторга, заступник наркома голова Сахаротреста. У 1923—31 член Президії і заступник голови ВСНХ(Вища рада народного господарства) РРФСР, член Ради ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР. З 1927 на адміністративно-господарській роботі. Делегат 16-го з'їзду ВКП (б).
Р. — автор багатьох статей, спогадів (в т.ч. про В. І. Леніне — див.(дивися) в збірці: В. І. Ленін на чолі великого будівництва, 1960).
Літ.: Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 467); Р. Маркова, І. І. Радченко і Ванюша Касьянов, в книга: У витоків партії, 2 видавництва М., 1969.
