Радченко Степан Іванович [26.1(7.2) .1869, Конотоп, — 11(24) .8.1911, Петербург], діяч революційного руху в Росії. Брат І. І. Радченко . З 1887 студент Петербурзького технологічного інституту. У революційному русі з 1890, вів пропаганду в робочих кухлях. У 1891 увійшов в Бруснева групу, потім очолив марксистський кружок студентів-технологів. Один з організаторів Петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робочого класу», в 1895—96 член його керівного центру. Один з організаторів і учасників 1-го з'їзду РСДРП (1898), вибраний членом ЦК. Після з'їзду очолив роботу по складанню, виданню і поширенню «Маніфесту РСДРП». Брав участь в організованій В. І. Леніним Псковській нараді з питання про видання за межею нелегальної газети (квітень 1900). Неодноразово заарештовувався, в 1904 засланий до Вологди, звільнений по амністії в жовтні 1905. У подальші роки відійшов від політичної діяльності.
Літ.: Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 467); Радченко Е. С., Одін з перших соратників Ілліча, «Питання історії КПРС», 1964 № 7.
