Радлов (Radloff) Василь Васильович (Фрідріх Вільгельм)(5.1.1837, Берлін, — 12.5.1918, Петроград), російський востоковед-тюрколог, етнограф і археолог; академік Петербурзької АН(Академія наук) (1884). Закінчив Берлінський університет (1858). Директор Азіатського музею АН(Академія наук) (1885—90), Музею антропології і етнографії АН(Академія наук) (1894—1918). Один з ініціаторів створення і голова Російського комітету з вивчення Середньою і Східною Азії (1903—18). У 1860—70 зробив ряд експедицій по Алтаю, Сибіру, до Казахстану і Середньої Азії, зібрав матеріал по мовах, фольклорі, етнографії і археології тюркських народів. У 1891 керував Орхонськой експедицією АН(Академія наук) (Монголія), в 1898 організував Турфанськую експедицію (Центральна Азія) на чолі з Д. А. Клеменцом. Першим прочитав древнетюркськие орхоно-енісейськие написи і почав вивчення і публікацію древнеуйгурських пам'ятників, знайдених Клеменцом.
Р. — один з основоположників порівняльно-історичного вивчення тюркських мов («Порівняльна граматика північних тюркських мов», т. 1, 1882; «Древнетюркськие напису Монголії», 1894—95;
«Ввідні думки до опису морфології тюркських мов», 1911). Опублікував багато текстів на тюрк.(тюркський) мовах («Зразки народної літератури тюркських племен», ч. 1—10, 1866—1907), видав «Досвід словника тюркського говору» (т. 1—4, 1882—1909) і ін. Ряд робіт присвячений етногенезу, класифікації і історичній діалектології тюркських мов і окремим мовам.
Соч.: Про мову куманов, СП(Збори постанов) Би, 1884; До питання про уйгурів, СП(Збори постанов) Би, 1893.
Літ.: Тюркологичеський збірка. 1971, М., 1972 (присвячено Ст Ст Радлову, список праць і літ.(літературний) про нього); Біобібліографічний словник вітчизняних тюркологов, М., 1974.
