Пі-і-Маргаль (Pí-y-Margall) Франсисько (29.4.1824, Барселона, — 29.11.1901, Мадрид), іспанський політичний діяч, революціонер-демократ. Народився в сім'ї дрібного торговця. За освітою юрист. У 1851 опублікував «Історію живопису Іспанії», яка була заборонена церквою і віддана анафемі. У тому ж році вийшли його «Етюди про середні століття», за які П.-и-М. був відлучний від церкви. На початку 1850-х рр. П.-и-М. прилучився до республіканців і став одним з лідерів Демократичної партії. Брав активну участь в Революції 1854—56. У 1866 П.-и-М. емігрував до Франції, де познайомився з роботами П. Же. Прудона; пізніше переклав їх іспанською мовою. У 1869, після початку іспанської Революції 1868—74 і обрання депутатів Засновницьких кортесов, П.-и-М. повернувся до Іспанії. У лютому 1873 був призначений міністром внутрішніх справ республіканського уряду, а в червні вибраний президентом республіки. Не бажаючи удаватися до озброєного придушення антиурядових повстань, П.-и-М. 18 липня 1873 подав у відставку. Після падіння республіки і відновлення монархії (1874) неодноразово обирався депутатом кортесов. У своїх роботах П.-и-М. виступав як переконаний прибічник демократичної революції. При цьому П.-и-М. не бачив класового характеру революції, що очікувалася ним, стверджуючи, що її безпосередня мета — створення політичних умов для поступової емансипації трудящих класів. Найважливішим завданням революції він вважав ліквідацію найманої праці і орендної системи в сільському господарстві і передачу землі в руки тих, хто її обробляє. Підтримуючи ідею створення кооперативних асоціацій і прямого товарообміну через народний банк, П.-и-М. допускав збереження приватної власності. Він вважав, що дія демократичних інститутів (загальні вибори, свобода асоціацій і ін.) забезпечить і за наявності приватної власності на засоби виробництва ліквідацію експлуатації і перетворення держави у виразника інтересів народу. Ідеальною формою такої держави П.-и-М. рахував федеральну республіку. Не дивлячись на утопічність суспільно-політичних поглядів П.-и-М., його програма демократичних перетворень відображала реальні проблеми, що стояли перед іспанським суспільством.
