Пійо (Pillot) Жан Жак (9.8.1808, Во-ла-валет, - 13.6.1877, Мелен), французький революціонер. В молодості священик, надалі, порвавши з католицизмом, вів боротьбу з релігійними переконаннями. В кінці 30-х рр. займався лікарською практикою, але незабаром присвятив себе публіцистичній діяльності. З 1839 співробітничав, а потім очолив журнал «Трібюн дю пепль» («La Tribune du Peuple»). Належав до революційного напряму утопічного комунізму (необабувізму), пропагував ідеї революційного перевороту і встановлення суспільства, побудованого на принципах рівного розподілу всього необхідного між його членами. У 1840 П.— один з організаторів першого комуністичного банкету в Бельвіле (так звані банкети були одній з форм боротьби за реформу, на них проголошувалися політичні тости). Опублікував брошури: «Ні замків, ні хатин» (1840), «Комунізм — більше не утопія» (1842). Після бонапартистського перевороту 1851 був висланий з Франції. Знов включився у французький революційний рух після революції 4 вересня 1870; активно брав участь в повстанні 31 жовтня 1870 проти політики «Уряду національної оборони»; з квітня 1871 член Паризької Комуни (примикав до якобінсько-бланкистському більшості). Після придушення Комуни був засуджений до довічної каторги, заміненої тюремним висновком строком на 10 років. Помер у в'язниці.
