Пісемський Олексій Феофілактовіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пісемський Олексій Феофілактовіч

Пісемський Олексій Феофілактовіч [11(23) .3.1821, с. Ялинник, нині Чухломського району Костромської області — 21.1(2.2) .1881, Москва], російський письменник. Належав до старовинного збіднілого дворянського роду. Закінчив математичне відділення Московського університету (1844). Близько 10 років був на державній службі в Костромі і Москві. Виступив у пресі в 1848. Перший роман П. «Боярство» (1846, опублікований 1858) написаний у дусі натуральної школи 40-х рр. Популярність прийшла до П. після публікації повести «Матрац» (1850). Потім з'явилися повести з життя дворянсько-чиновницької провінції — «Комік», «Багатий жених» (обидві — 1851), «м-код-г Батманів» (1852), «Фанфарон» (1854), чи «Винна вона?» (1855) і ін., комедії «Іпохондрик» (1852) і «Розділ» (1853), розповіді з селянського життя. П. не бачив в дворянському середовищі людей, здатних чинити опір впливу її нелюдяної моралі, тому іронія — одна з головних властивостей його стилю. Цілісні характери письменник знаходив лише в народі.

  В романі «Тисяча душ» (1858) — найзначнішому своєму творі — П. створив обширну картину російського життя передреформної пори, зокрема «ділових» стосунків між людьми. Драма «Гірка доля» (1859, постановка 1863) — одна з кращих п'єс російської драматургії. Точність соціальних характеристик поєднується з глибоким розкриттям душевного життя героїв, трагедії, що вибухнула в селянській сім'ї.

  В 1857—-60 П. спільно з А. Ст Дружініним, а в 1860—63 едінолічно редагував журнал «Бібліотека для читання». У цей період у фейлетонах (псевдонім — Никіта Безрилов) і в романі «Збаламучене море» (1863) він виступив з грубими нападками на революційний рух. Засуджений прогресивною громадськістю, П. пішов з журналу. У романі «Люди сорокових років» (1869) антинігілістична тенденція декілька приглушена. Подіям 60-х рр. присвячений і роман «У вирі» (1871); П. не відмовився в нім від переконання, що справжні революціонери — наївні одинаки, але їх етичне благородство для нього вже поза сумнівом. Роман отримав високу оцінку Л. Н. Толстого (див. Полн. собр. соч.(вигадування), т. 61, 1953, с. 273). Головною темою П. в кінці життя стає буржуазне користолюбство: п'єси «Ваал», «Освічений час» «Фінансовий геній», роман «Міщани» (1877). П. належить також історичний роман «Масони» (1880).

  Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—24, СП(Збори постанов) Би — М.. 1895—96; Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. М. П. Ереміна], т. 1—9, М., 1959; Листи, М. — Л., 1936.

  Літ.: Чернишевський Н. Г.,«Очерки з селянського побуту» А. Ф. Пісемського, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 4, М., 1948; Пісарев Д. І., Пісемський, Тургенев і Гончарів, Соч., т. 1, М., 1955; Іванов І. І., Пісемський, СП(Збори постанов) Би, 1898; Евнін Ф., А. Ф. Пісемський, М., 1945; Мартинов І. А., Пісемський, в кн.: Історія російської літератури, т. 8, ч. 1, М. — Л., 1956; Пустовоїт П. Р., А. Ф. Пісемський в історії російського романа, М., 1969; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1962.

  М. П. Еремін.

А. Ф. Пісемський.