Піськаревськоє кладовище в Ленінграді, меморіальне кладовище — основне місце масових поховань ленінградців, померлих під час блокади міста (1941—42), і воїнів Ленінградського фронту, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45. Знаходиться в північно-східній частині міста (на стороні Виборгськой). На П. до. покоїться в братських могилах 470 тис. чіл., головним чином цивільне населення. 9 травня 1960 на кладовищі відкритий архітектурно-скульптурний меморіальний ансамбль, композиційним центром якого є бронзова скульптура, символізуюча «батьківщину-матір». Автори пам'ятника: архітектор А. В. Васильев і Е. А. Льовінсон; скульптори В. В. Ісаєва і Р. К. Тауріт («Батьківщина-мати» і рельєфи на торцях бічних стенів), М. А. Вайнман, Би. Е. Каплянський, А. Л. Малахин і М. М. Харламова (горельєфи на центральній стеле). На фризах павільйонів і на центральній стеле поміщені вірші поетів О. Ф. Берггольц і М. А. Дудіна. Біля входу на П. до. знаходяться два павільйони, в яких розміщена музейна експозиція, присвячена героїчній обороні Ленінграда; біля них на гранітному майданчику горить вічний вогонь. П. к.— місце урочисто-траурних церемоній в пам'ятні дні Великої Вітчизняної війни. Над П. до. звучить траурна музика.
Літ.: Пам'ятник героїчним захисникам Ленінграда. Піськаревськоє меморіальне кладовище-музей, Л., 1964; Петров Р. Ф., Піськаревськоє кладовище, Л., 1971.
