Піськатор (Piscator) Ервін (17.12. 1893, Ульм, - 30.3.1966, Штарнберг, Баварія), німецький режисер. У 1919 вступив в Комуністичну партію Німеччини. У 1914 був практикантом Мюнхенського придворного театру. У 1919 організував в Кенігсберге театр «Трибунал», в 1920—1921 — в Берліні «Пролетарський театр», поставив в нім написану спільно з трупою п'єсу «День Росії» (1920), закликаючу до підтримки Радянської Росії. У 1923—24 керував Центральним театром, де поставив «Міщан» Горького, «Настане час» Роллана (обидві в 1923); за завданням Комуністичній партії створив політичні огляди «Ревю Ротер Руммель» (1924) і «Не дивлячись ні на що» (1925). У 1924—27 режисер театру «Фольксбюне», здійснив постановки «На дні» Горького (1927) і п'єс прогресивних німецьких драматургів: «Хто плаче про Юкенаке» Рефіша (1925), «П'яний корабель» Цеху (1926), «Буривши над Готландом» Велька (1927). Відкрив в Берліні Театр Піськатора (працював в 1927—1932 з перервами), до репертуару якого увійшли антиімперіалістичні і антивоєнні п'єси Е. Толлера, Ф. Вольфа, В. Н. Білль-Белоцерковського і ін.
В 30-і рр. член виконавського комітету Міжнародного робітника театрального союзу, в 1934 — його президент. Діяльність П. мала велике значення для розвитку революційного театру і антифашистської драматургії 20-х — 30-х рр. Він один з перших висунув і здійснив ідею політичного театру, покликаного стати бойовою зброєю в боротьбі пролетаріату. Прагнення охопити в спектаклі широкий круг соціально-історичних явищ, показати розмах робочого руху, активізувати думку глядача визначило нові режисерські прийоми. П. вводив в спектакль кінохроніку, фотомонтаж, розвертав дії одночасно на декількох майданчиках, використовуючи нові сценічні конструкції — рухомі доріжки, сегментну сцену і ін. Після приходу до влади нацистів (1933) П. емігрував з Німеччини. До 1935 жив в СРСР, потім у Франції, США; з 1947 ставив спектаклі в Мангеймі, Мюнхені і ін. містах. З 1962 художній керівник театру «Фрайе фольксбюне» (Західний Берлін). Серед постановок: «Намісник» Хоххута (1963), «У справі Роберта Оппенхаймера» Кипхардта (1965), «Дізнання» Вайса (1965), «Повстання офіцерів» Кирста (1966) і ін. Автор інсценування романа «Війна і світ» Л. Н. Толстого, поставленою їм в декількох німецьких театрах.
Соч.: Schriften, Bd 1—2, Ст, 1968.
Літ.: Гвоздев А. А., Театр післявоєнної Німеччини, Л.— М., 1933; Лацис А. Е., Революційний театр Німеччини, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1935; lhering Н., Von Reinhardt bis Brecht, Bd 1—3, Ст, 1958—61.
