Піонерські журнали в СРСР, масові дитячі літературно-художні і суспільно-політичні періодичні видання ЦК ВЛКСМ і Центральної ради Всесоюзної піонерської організації ним. В. І. Леніна, ЦК ЛКСМ союзних республік, обкомів комсомолу і відповідних республіканських і обласних рад піонерських організацій. Виникли на початку 20-х рр. У 1922 почав виходити журнал «Юні товариші», видання ЦК РКСМ і Колегії дитячих установ ВЦИК, який активно пропагував створення піонерських загонів, послідовно розкривав класову суть дитячої комуністичної організації, її політичні цілі і завдання, форми і методи роботи. У 1922 журнал провів збір поштових марок до фонду допомоги голодуючим Поволжья, що з'явилося першим досвідом активного залучення дітей до суспільно-політичних кампаній. Услід за «Юними товаришами» (у 1924 злився з журналом «Піонер») з'явилися журнали «Юні будівельники» (1923—25), «Барабан» (1923—1926, злився з «Піонером»). Для сільських хлопців видавалися П. же. «Іскорка» (1924—33) і «Дружні хлопці» (1927—1953, в 1933—37 — під назвою «Колгоспні хлопці»). У 20-і рр. П. же. організовуються в союзних республіках: «Піонер» (1929, Вірменія), «Білоруський піонер» (1924), «Піонер» (1927, Азербайджан), «Піонер» (1926, Туркменія). У 1928 виходило 18 П. же. (12 для піонерів і 6 для жовтенят) загальним накладом 433 тис. екземплярів, у тому числі спеціалізовані видання «Знання — сила» (1926), «Юний натураліст» (1928).
П. же. 20-х рр. носили яскраво виражений публіцистичний характер. На сторінках П. же. виступали Н. До. Крупськая, М. І. Калінін, Їм. Ярославський, Ф. Я. Кон, Ст Д. Бонч-Бруєвіч, А. Ст Луначарський, А. І. Елізарова і ін. У 30-і рр. визначився новий тип П. же., що об'єднав в собі художні традиції журналу Горького для дітей «Північне сяяння» і політична загостреність «Юних товаришів», «Барабана» і ін. Профіль П. же. значно розширився: у них з'явилися відділи піонерського і шкільного життя, літератури, публіцистики, науки і техніки, мистецтва, спорту. У журналах почали співробітничати письменники, учені, герої праці. Республіканські П. же. активно впливали на становлення і розвиток дитячої літератури на національних мовах. У 1936 видавалося 28 дитячих журналів (19 на національних мовах) разовим накладом 700 тис. екземплярів.
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 видання багато П. же. було тимчасово припинено (продовжували виходити «Піонер», «Дружні хлопці», «Мурзілка»). У 1948 виходило 15 піонерських і дитячих журналів (10 на національних мовах) разовим накладом 313 тис. екземплярів.
В 1974 видавалися 25 щомісячних П. же. і 10 журналів для жовтенят і дошкільників загальним разовим накладом понад 17,5 млн. екземплярів. Центральні журнали ЦК ВЛКСМ і Центральної ради Всесоюзної піонерської організації ним. В. І. Леніна (1974): «Піонер» (з 1924), «Вогнище» (з 1936), «моделіст-конструктор» (з 1966), «Радянський школяр» (з 1938, для сліпих дітей, друкується шрифтом Брайля), «Юний натураліст» (з 1928), «Юний технік» (з 1956), «Мурзілка» (з 1924, для жовтенят), «Веселі картинки» (з 1956, для дошкільного віку); у РРФСР —«Искорка» (з 1957, щомісячник, додаток до газети «Ленінські іскри», Ленінград), «Піонер» (з 1930, Уфа, на башкирській мові), «Уральський слідопит» (з 1958, Свердловськ, спільно з союзом письменників РРФСР), «Ялкин» («Полум'я», з 1933, Казань, на татарській мові); УРСР — «Піонерія» (з 1923, українською мовою, з 1950 і російською мовою), «Барвінок» (з 1928, українською мовою, з 1950 і російською мовою, для жовтенят), «Малятко» («Малятко», з 1960, українською мовою; для дошкільного віку); БССР — «Бярозка» («Берізка», з 1924, на білоруській мові), «Вяселка» («Веселка», з 1957, на білоруській мові, для жовтенят); Узбецька РСР — «Гулхан» («Вогнище», з 1952, на узбецькій мові), «Гунча» («Бутон», з 1958, на узбецькій мові, для жовтенят); Казахська РСР — «Білім жане енбек» («Знання і праця», з 1960, на казахській мові), «Балдирган» («Росток», з 1958, на казахській мові, для жовтенят); Грузинська РСР — «Піонері» («Піонер», з 1926, на грузинській мові), «Діла» («Ранок», з 1928, на грузинській мові, для жовтенят); «Амцабз» («Полум'я», з 1957, на абхазькій мові); Азербайджанська РСР — «Піонер» (з 1927, на азербайджанській мові), «Геярчин» («Голуб», з 1958, на азербайджанській мові); Литовська РСР — «Геніс» («Дятел», з 1940, на литовській мові, для жовтенят); Молдавська РСР — «Ськинтея леніністе» («Ленінська іскра», з 1930, на молдавська мові); Латвійська РСР — «Драугс» («Друг», з 1945, латиською мовою); «Зіліте» («Синіца», з 1958, латиською мовою, для жовтенят); Киргизька РСР — «Жаш ленінчи» («Юний ленінець», з 1952, на киргизькій мові); Таджицька РСР — «Маш'ял» («Вогнище», з 1952, на таджицькій мові); Вірменська РСР — «Піонер» (з 1928, на вірменській мові), «Цицернак» («Ластівка», з 1967, на вірменській мові, для жовтенят); Туркменська РСР — «Піонер» (з 1926, на туркменській мові); Естонська РСР — «Піонер» (з 1940, на естонській мові), «Тяхеке» («Зірочка», з 1960, на естонській мові, для жовтенят).
Літ.: Про партійний і радянський друк, радіомовлення і телебачення, М., 1972; Комсомол і молодіжний друк, М., 1973; Полум'я перших костриць, М., 1972, с. 293—98; Тімофєєва Н., З історії піонерського періодичного друку (1922—1928), в збірці: Про літературу для дітей, Л., 1955; Ільіна Н., З історії дитячих журналів 20—30-х років, в кн.: Питання дитячої літератури, 1957, М., 1958.
