Пізакане (Pisacane) Карло (22.8.1818, Неаполь, - 2.7.1857, Санца, поблизу Сапрі), італійський революційний демократ і утопічний соціаліст. Займав найбільш радикальні позиції в боротьбі за звільнення Італії від гніту іноземця і її об'єднання. Брав участь в Революції 1848—49, був начальником штабу армії Римської республіки. Після поразки революції, аналізуючи її уроки в книзі «Війна в Італії в 1848—49» (1851, нове видання 1946), критикував лідерів республікансько-демократичного табору за проявлену ними під час революції нездатність керувати народним рухом і зневага матеріальними інтересами народу. У цій книзі, а потім в головній роботі «Історіко-політіко-військові нариси про Італію» (т. 1—4, 1858—60) П. розвинув свою теорію італійської революції. Доводячи, що перемога буржуазії не принесе низам позбавлення від убогості і експлуатації, П. вимагав пов'язати боротьбу за національне об'єднання Італії боротьбою за радикальні соціальні перетворення. Бачивши в приватній власності головну і одвічну причину розколу суспільства на антагоністичні класи, П. закликав до її ліквідації, до затвердження суспільної власності на засоби виробництва в місті і селі і до створення колективних господарств в промисловості, з.-х.(сільськогосподарський) виробництві і на транспорті, вважаючи це єдиним засобом усунення соціальної нерівності і експлуатації. П. відкидав всяку можливість досягти цієї мети за допомогою реформ і вважав єдиним шляхом її здійснення експропріацію буржуазії і крупних землевласників в ході народної революції, головною рушійною силою якої стало б італійське селянство. Прийнятий потім всім народом вищий закон нового суспільства — особливий «суспільний договір» — повинен був закріпити, по представленнях П., соціалістичних буд. Ідеї П. з'явилися вершиною розвитку італійської соціалістичної думки епохи Рісорджіменто. У 1857 П. загинув під час організованої їм революційної експедиції на південь Італії, де мав намір підняти повстання з метою звільнення від іга що правила там гілки іспанських Бурбонів, об'єднання Італії і здійснення своїх соціалістичних ідеалів.
Соч.: Opere complete, v. 1—3, Mil., 1964 (Scritti vari, inedite про rari); Epistolario, Mil., 1937.
Літ.: Верти Дж., Демократи і соціалісти в період Рісорджіменто, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1965; Бондарчук Ст С., Концепція італійської революції в роботах Пізакане, в збірці: З історії мас трудящих Італії, М., 1959; Delia Peruta F., I democratici e la rivoluzione italiana, Mil., Mazzei V., Il Socialismo nazionale di Carlo Pisacane, v. I, Roma, 1943; Rosselli N., Carlo Pisacane nel Risorgimento italiano, Torino, 1932.
