Підводний тунель, тунель, споруджуваний під руслом водотока (або під ін. водною перешкодою, наприклад морською протокою), для пропуску транспортних засобів і розміщення інженерних комунікацій. П. т. зазвичай пересікають підруслову і частково берегові зони і мають двосхилий профіль, форма якого визначається інженерно-геологічними умовами, рельєфом дна і берегів. Глибина заставляння і конструктивне вирішення П. т. залежать від способу будівництва: при щитовій проходці застосовується збірна металева або залізобетонна оброблення кругового контура; при способі, заснованому на опусканні з поверхні води на проектну відмітку обробку готових секцій П. т. (завдовжки до 150 м-код ) , для їх виготовлення використовується монолітний залізобетон з металевою або полімерною гідроізоляцією. Форми поперечного перетину опускних секцій всілякі: круги, багатокутні (зазвичай прямокутні) і комбіновані.
В порівнянні з мостовими тунельні переходи (особливо через крупні водні перешкоди з низькими берегами) мають ряд переваг: відсутність перешкод судноплавству; захищеність від вітру, хвиль і льоду; менша довжина пересічення при високому судноплавному габариті і широкій заплаві; зручність підходів в густонаселених районах. Недолік П. т. — необхідність пристрою в них штучної вентиляції, освітлення і водовідводу. З часу прокладки першого П. т. у Великобританії в 1843 в різних країнах споруджено більше 200 П. т. Почато будівництво найбільших П. т.: під протоками Цугару (Японія) — довжиною 36 км. і Ла-манш — завдовжки понад 50 км.
