Пігмеї (від греч.(грецький) pygmáios — розміром з кулак, від pygmé — кулак), низькорослі мешканці лісів тропічної Африки. Прадавні вісті про них є в староєгипетських написах 3-го тис. до н.е.(наша ера), в пізніший час — в старогрецьких джерелах (у «Іліаде» Гомера, в Геродота і Страбона). У 16—17 вв.(століття) П. під назвою «матімба» згадуються в описах подорожей по Західній Африці. Лише у 19 ст їх існування підтверджене німецьким дослідником Р. Швейнфуртом, російським дослідником В. В. Юнкером і ін. в лісах басейну рр. Ітурі і Вузлі (П. акка, тікитіки, обонго, батва). Значиельниє, групи пігмейських племен виявлені експедиціями П. Шебеста (1929—30; П. бамбуті) і М. Гузінде (1934—35; П. ефе і басуа). П. живуть в лісах Габона, Камеруну, Центральноафриканської Республіки, Заїру, Руанди серед більш високорослих племен і народів негроїдної раси, відрізняючись від них по своєму фізичному типові: невелике зростання (від 144 до 150 см для дорослих чоловіків), шкіра світло-коричнева, волосся кучеряве, темне, губи порівняно тонкі, крупний тулуб, руки і ноги короткі. Фізичний тип П. складає особливу расу. Загальна чисельність П. не встановлена. Її визначають від 40 до 200 тис. чіл. Основні заняття — охота і збирач. П. не виготовляють кам'яних знарядь; до недавнього часу не добували вогню, переносячи його з собою. Знаряддя полювання — лук із стрілами із залізними наконечниками; стріли часто отруєні. Залізо вимінюють у сусідів. П. говорять на мовах тих, що оточують їх народов— ефе, асуа, кимбуті і ін. У говорах П. є деякі фонетичні відмінності, але і досі особливої мови П. не виявлено.
