Північно-німецький Союз (Norddeutscher Bund), в 1867—70 федеральна держава до С. від річки Майн. Був створений після перемоги Пруссії в австро-прусській війні 1866 і розпаду Німецького союзу, коли представники Пруссії і 17 північнонімецьких держав за ініціативою О. Бісмарка підписали (18 серпня 1866) договір про утворення союзу; у вересні — жовтні до договору приєдналися ще 4 німецьких держави (чисельність нас.(населення) З.-Г. С. склала близько 30 млн.). За конституцією З.-Г. С. (набрала чинності 1 липня 1867) в його компетенцію входили військова справа, іноземні стосунки, монетна система, пошта і залізниці. Президентом З.-Г. С. був проголошений прусський король; він був головнокомандуючим у військовий час, керував зовнішньою політикою, очолював виконавчу владу, призначав союзного канцлера (бундеськанцлера). Пост бундеськанцлера зайняв Бісмарк. Канцлерові, відповідальному лише перед президентом, допомагали статс-секретарі, що стояли на чолі окремих відомств. Рейхстаг З.-Г. С., що обирався т.з. загальним голосуванням (жінки, солдати, домашня прислуга були позбавлені права брати участь у виборах), користувався правом затвердження бюджету. Право законодавчої ініціативи і затвердження законів належало Союзній раді (бундесрату), що складалася з представників держав. У бундесрате Пруссія, що приєднала територію 4 держав, що воювали на стороні Австрії (Ганновер, Гессен-Кассель, Нассау і вольне місто Франкфурт-на-Майне), мала в своєму розпорядженні 17 голосів з 43. З південнонімецькими державами (Баварія, Вюртемберг, Баден і Гессен-Дармштадт) був поміщений договір, що поставив їх озброєні сили під контроль прусського генерального штабу. Створення З.-Г. С. під гегемонією Пруссії з'явилося важливим етапом об'єднання Німеччини «зверху». В ході франко-пруської війни 1870—71 до З.-Г. С. приєдналися південнонімецькі держави. 9 грудня 1870 рейхстаг постановив, що об'єднана держава повинна називатися Німецькою імперією, яка і була проголошена у Версалі 18 січня 1871.
