Піа Фелікс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Піа Фелікс

Піа (Pyat) Фелікс (4.10.1810, Вьерзон, —4.8.1889, Сен-Грасьен), французький політичний діяч, журналіст, письменник. Під час Революції 1848 комісар Тимчасового уряду, депутат Засновницьких, потім Законодавчих зборів. У 1849 один з організаторів блоку дрібнобуржуазних демократів і соціалістів («Нова Гора»). Після провалу антиурядової демонстрації в Парижі 13 червня 1849 (у якій він брав участь) емігрував. Був заочно засуджений до заслання. Член французької секції 1-го Інтернаціоналу в Лондоні (після 1864). Вів наклепницьку кампанію проти Генеральної ради 1-го Інтернаціоналу і особисто проти До. Маркса. Повернувся до Франції після революції 4 вересня 1870 (раніше був в Парижі в 1868—69). З вересня видавав газету «Комба» («Le Combat»), в якій викривав «Уряд національної оборони». Брав участь в повстанні 31 жовтня 1870, після чого був арештований (незабаром випущений), а його газета заборонена. У лютому 1871 заснував газету «Ванжер» («Le Vengeur»), що виходила до 24 травня 1871. Був вибраний депутатом Національних зборів. Член Паризької Комуни 1871, один з лідерів якобінсько-бланкистського більшості. Входив послідовно до складу Виконавчої комісії, Комісії фінансів, Комітету суспільного порятунку. Виступав з наклепницькими нападками на соціалістів О. Вермореля і О. Серрайе. Після придушення Комуни емігрував до Великобританії. У 1873 заочно був засуджений до страти. Повернувся до Франції після амністії 1880, став видавати газету радикального напряму «Коммюн» («La Commune»), потім газету «Коммюн лібр» («La Commune libre»). З 1888 П.— член палати депутатів. Виступав проти генерала Ж. Е. Буланже .

  Н. Р. Федоровський.

  В 30—40-і рр. були популярні революційні і тираноборські п'єси П. «Анго» (1835, спільно с О. Люше), «Норвежець Седрік» (1842), а також мелодрами «Два слюсарюючи» (1841) і «Паризький ганчірник» (1847), де автор показує моральну перевагу міської бідноти над представниками імущих класів. П. писав також новели і нариси.

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вибрані твори, [М.— Л.], 1934 (літ.).

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Листи Соч., 2 видавництва, т. 28—37 (див. Покажчик імен); Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Історія західноєвропейського театру, т. 3, М., 1963.