Піанізм [від італійського piano (скорочення від pianoforte або fortepiano) — фортепіано], мистецтво гри на фортепіано. Зародилося в 2-ій половині 18 ст (Ст А. Моцарт, М. Клементі, пізніше І. Н. Гуммель, Дж. Філд і ін.). Розквіт П. почався з середини 19 ст (Ф. Шопен, Ф. Аркуш). Серед представників різних шкіл П. кінця 19 — середини 20 вв.(століття) Х. Бюлов, До. Таузіг, І. Падеревський, А. Рейзенауер, Е. д''Альбер, Ф. Бузоні, Л. Годовський, І. Гофман А. Корто, А. Шнабель, Ст Гизекинг, Ст Горовіц, А. Бенедетті Мікеланджелі, Г. Гулд та інші. Видатна роль в П. послелістовського періоду належить російській (А. Р. і Н. Р. Рубінштейни, А. Н. Есипова, С. Ст Рахманінов) і радянській (До. Н. Ігумнов, Р. Р. Нейгауз, М. Ст Юдіна, Ст Ст Софроніцкий, Е. Р. Гилельс, С. Т. Ріхтер і ін.) школам П. В сучасних консерваторіях ведуться спеціальні курси історії, теорії і методики П.
Літ.: Коган Р. Радянське піаністічеськоє мистецтво і російські художні традиції, М., 1948 (літ.); Алексєєв А., Історія фортепіанного мистецтва, ч. 1—2, М., 1962-67; Schonberg Н., The great pianists, N. Y., 1963.
