Пунічні війни (264—146 до н.е.(наша ера), з перервами), війни між Римом і Карфагеном. До 70-м-коду рр. 3 ст Карфаген володів західною частиною побережжя Північної Африки, переважно Сіцілії (окрім південно-східної частини, що належала Сиракузам) і неподільно панував в Західному Середземномор'ї. Рим, що підпорядкував до 265 всю Італію, не хотів миритися з торгівельною гегемонією Карфагена в Західному Середземномор'ї і прагнув перш за все оволодіти Сіцілією.
1-я Пунічна війна (264—241 до н.е.(наша ера)). Боротьба за Сіцілію з'явилася основною причиною 1-й П. ст Приводом послужило втручання карфагенян в боротьбу мамертінцев в Мессане проти сиракузського тирана Гиерона II . Римляни, що опасалися, що заняття карфагенянамі Мессани спричинить захват Сиракуз, почали військові дії і в 264 захопили Мессану. З 263 Сиракузи стали союзниками Риму. У 262 римляни узяли Агрігент. Протягом перших років війни римлянам удалося створити флот, який в 260 під керівництвом консула Р. Дуїлія отримав морську перемогу при Мілах . Після нової морської перемоги в мису Екном в 256 римське військо під керівництвом М. Регула висадилося біля р. Клупєї в Африці. Проте десант був розбитий, і з 254 військових дії концентрувалися в західній частині Сіцілії. У 251 римляни захопили Панорм, але спроби узяти Лілібей (облога з 250) і Дрепанум не мали успіху. Ці міста були захоплені римлянами лише в 242. Полководцеві Карфагена Гамількару Барці удалося нанести римлянам ряд ударів 247—241, але поразка флоту Карфагена при Егадських островах в 241 вирішило результат війни. Світ був поміщений на умовах відмови Карфагена від частини Сіцілії і островів, лежачих між Італією і Сіцілією, що належала йому, на користь Риму, а також видачі переможцям пленних і виплати грошової контрибуції у розмірі 3200 талантів в десятирічний термін.
В 238 римляни, скориставшись повстанням АнтиКарфагена найманців, лівійців і рабів, захопили Сардінію і корсіку. Карфагеняне в період між 237—219 не лише відновили економічний і військовий потенціал, але і значно розширили під керівництвом Гамількара Барки (до 229), Гасдрубала (до 221) і Ганнібала свої володіння в Іспанії.
2-я Пунічна війна (218—201 до н.е.(наша ера)). У 219 військо Ганнібала напало на союзний римлянам р. Сагунт в Іберії (Іспанії), фактично спровокувавши нову війну. Римляни передбачали вести війну в Африці і Іспанії, але Ганнібал попередив їх виступ. Швидким маршем він рушив до Італії, розраховуючи на підтримку завойованих Римом племен долини р. Падус і грецьких міст Південної Італії. Зробивши безприкладний в давнину перехід через Альпи, військо Ганнібала взяло перемоги в битвах при рр. Тіцине і Треббії в 218. У 217, діючи в складних стратегічних і природних умовах, армія Ганнібала обійшла позиції римського війська і вийшла до Тразіменському озеру, біля якого отримала блискучу перемогу над римлянами. Призначений після цього диктатором римський полководець Фабій Максим, враховуючи перевагу армії Карфагена, змінив тактику ведення війни, прагнучи уникнути рішучої битви, але її наступники пішли на генеральна битва. У 216 в битві при Каннах римська армія (близько 80 тис. чіл. піхоти) була оточена і розбита армією Ганнібала (40 тис. чіл. піхоти і 10 тис. кінноти). Ця перемога викликала перехід багатьох племен і міст Італії (наприклад, Капуя, Калация) на сторону карфагенян. З 215 римлянам довелося вести війну на декількох фронтах, т.к. союзникамі Карфагена сталі Македонія і Сиракузи (з 213). У цих умовах римляни повернулися до тактики, розрахованої на затягування війни, на виснаження сил противника, що боровся на чужій території. Результатом цього з'явилося ослабіння армії Ганнібала. З 212 ініціатива стала переходити до римлян, які взяли ряд перемог в Сіцілії (у 211 узяття Сиракуз) і Італії (у 211 узяття Капуї). Що командував римським військом в Іспанії полководець Корнелій Сципіон Африканський Старший сміливим кидком захопив головну фортецю карфагенян — Новий Карфаген (209). Спроба Гасдрубала прийти з Іспанії на допомогу братові Ганнібалу закінчилася розгромом військ Гасдрубала при Метавре в 207. У 204 римське військо під керівництвом Сципіона висадилося в м. Карфагена. Що відгукнув у зв'язку з цим в 203 до Африки Ганнібал взяв командування над погано виученим ополченням і залишками найманого війська і був розбитий в битві при Заме (202). У 201 був поміщений світ, що передубачав відмову Карфагена від Іспанії на користь Риму, заборону йому вести війни в Африці, знищення флоту Карфагена і виплату величезної грошової контрибуції.
3-я Пунічна війна (149—146 до н.е.(наша ера)). Скориставшись поразкою Карфагена у війні з нумідійським царем Масиніссой, римляни в 149 обложили Карфаген. Три роки його населення героїчно захищалося. Лише у березні або квітні 146 римлянам під керівництвом Корнелія Сципіона Африканського Молодшого удалося узяти Карфаген. Він був зруйнований, жителі продані в рабство. Частина території Карфагена була передана Нумідії, інша перетворена на римську провінцію Африка.
Перемоги Риму в П. ст сприяли перетворенню його з італійського поліса в найбільшу середземноморську державу. Приплив рабів-військовополонених і ін. видобутку до Риму стимулював розвиток рабовласництва.
Літ.: Pais Е., Storia di Roma durante ie guerre Puniche, v. 1—2, 2 ed., Torino, 1935; Giannelli G., Roma nell''età delle guerre puniche, Bologna [1938]. Див. також літ.(літературний) при ст. Карфаген .
