Сципіони (Scipiones), в Древньому Римі одна з гілок патриціанського роду Корнелієв, до якої належали ряд крупних полководців і державних діячів. Серед них: Публій Корнелій Сципіо н Африканський Старший (Publius Cornelius Scipio Africanus Major) (близько 235 — близько 183 до н.е.(наша ера)), полководець часу 2-ої Пунічної війни. Як військовий трибун бився при Каннах (216). Курульний еділ 213. У 207 завдав поразки полководцеві Карфагена Гасдрубалу в Іспанії. Консул 205. Розгромив армію Ганнібала при Заме (202). Грав видну роль в політичному житті Риму. З 199 цензор і прінцепс сенату, консул 194. Широко освічена людина симпатизував грецькій культурі. Луций Корнелій Сципіон Азіатський (Lucius Cornelius Scipio Asiaticus), брат Сципіона Старшого. Консул 190. Переможець сельовкидського пануючи Антіоха III в битві при Магнесиі (190). Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший (Publius Cornelius Scipio Aemilianus Africanus Junior) (близько 185—129 до н.е.(наша ера)), полководець і політичний діяч. Приймальний внук Сципіона Старшого. У 146, будучи консулом, захопив і зруйнував Карфаген, завершивши 3-у Пунічну війну, в 133, будучи повторно консулом, подавив повстання нумантінцев в Іспанії. Не дивлячись на родинні зв'язки з Гракхамі, С. вороже відносився до їх аграрної програми. Римська традиція змальовує С. ревностним залицяльником еллінської культури, що об'єднував довкола себе письменників, що прагнули перенести на римський грунт грецький утворена і мистецтва («сципіонов кружок»), прибічником зміцнення держави шляхом роздачі італікам-орендарям державної землі.
