Антіох III Великий (греч. Antiосhos Мégas) (242—187 до н.е.(наша ера)), цар держави Сельовкидов з 223. У 220—214 подавив повстання сатрапів в Персії, Мідії і М. Азії. У 219, почавши війну з Єгиптом, А. III захопив Келесирію, Фінікію і Палестину, але, потерпівши поразку в битві при Рафії (217), втратив свої завоювання. Могутність, славу і прізвисько «Великий» принесли А. III його східні походи в 212—205, під час яких були підпорядковані парфяни і Бактрія і поміщений союз з індійським царем. У 203 А. III відвоював в Єгипту Палестину, а потім намагався захопити міста М. Азії і Фракию, що викликало зіткнення з Пергамом і Римом (Сирійська війна 192—188). Потерпівши поразку при Магнесиі (190), А. III уклав світ (див. Апамейський договір 188 до н.е.(наша ера) ), після якого Сельовкидськоє царство стало другорядною державою. А. III був убитий в Елімаїде місцевими жителями при пограбуванні його військами храму бога Бела.
Літ.: Schmitt Н. Н., Untersuchungen zur Geschichte Antiocho''s des Grossen und seiner Zeit, Wiesbaden, 1964.
